Багаторічна трав'яниста рослина 50-100 см заввишки, що має потужну кореневу систему. Листки її почергові, складні, непарноперисті, з 11-15 яйцеподібно-ланцетними листочками, квітки метеликові, блідо-фіолетові, зібрані у густу пазушну волоть. Плоди — шкірясті бурі боби. Цвіте у червні — серпні. Росте у степовій зоні по солончаках, понад берегами степових рік, на приморських схилах, зрідка в Криму. Інколи утворює суцільні зарості.
Збір
Зазвичай, корені збирають восени або рано навесні, зрідка влітку. Очистивши їх ретельно від кори, до жовтого шару, сушать на горищі або в сушарнях.
Стародавні єгиптяни використовували корінь локриці як підсолоджувач. Археологи знайшли його в похованні фараона Тутанхамона. Як ліки локрицю використовували також у Китаї, Індії та середньовічній Європі.
В 1731 році італієць Джорджіо Амареллі винайшов спосіб добувати з кореня цієї рослини екстракт, який також отримав назву локриці. Локричні цукерки з часом припали до смаку багатьом мешканцям Північної Європи, зокрема голландцям, шведам і фінам[4].
Може використовуватися як протиотрута при отруєнні грибами. Поліпшує смак ліків (гліциризин у 150 разів солодший за цукор), діє кортизоноподібно, впливає сприятливо на обмін речовин і при хворобі Аддісона.
Враховуючи те, що глікозид гліциризин є джерелом глюкуронової кислоти, якою організм знешкоджує різні отрути (в тому числі токсини правця), локрицю вживають при жовчних каменях і хворобах печінки.
Екстракт солодцю заспокоює болі, але треба пам'ятати, що гліциризин може порушити електролітно-водну рівновагу і призвести до виникнення набряків. Понижується також при цьому вміст вітаміну С у надниркових залозах. Солодка може вплинути на баланс електролітів в організмі та привести до високого кров'яного тиску, головних болів.
У 2020 році зафіксовано випадок смерті, спричинений надмірним споживанням цукерок з екстрактом кореня локриці. Лікарі описали цей випадок у Медичному журналі Нової Англії (New England Journal of Medicine), дійшовши висновку, що у смерті чоловіка винна гліциризинова кислота, яка міститься у локриці."[5][6] Остаточний діагноз, псевдогіперальдостеронізм, свідчить про надмірне споживання солодки, ускладнене зупинкою серця, пов'язаною з фібриляцією шлуночків.
Його додають в суміші для вогнегасників, застосовують для боротьби з сірчанокислим туманом над електролізними та рафіновуваними ваннами підприємств кольорової металургії[7].