Сновидів

село Сновидів
Церква Покрови Пресвятої Богородиці Церква Покрови Пресвятої Богородиці
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Чортківський район
Тер. громада	Золотопотіцька селищна громада
Код КАТОТТГ	UA61060190120014910
Облікова картка	Сновидів
Основні дані
Населення	1 897
Територія	3.621 км²
Густота населення	523.89 осіб/км²
Поштовий індекс	48455
Телефонний код	+380 3544
Географічні дані
Географічні координати	48°52′48″ пн. ш. 25°17′9″ сх. д.
Водойми	р. Дністер
Найближча залізнична станція	Бучач
Місцева влада
Адреса ради	48461, Тернопільська обл, Чортківський р-н, смт Золотий Потік, вул. Данила Галицького, буд 124
Староста	Валентина Степанівна Михайлюк[1]
Карта
Сновидів
Сновидів
Мапа
Сновидів у Вікісховищі

Церква Покрови Пресвятої Богородиці

Статуя Божої Матері

Будинок культури

Школа

Снови́дів — село в Україні, у Золотопотіцькій селищній громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на лівому березі р. Дністер[2], за 25 км від найближчої залізничної станції Бучач. Населення 1897 осіб (2016).

До 2015 року було центром сільради. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Золотопотіцької селищної громади. До Сновидова приєднано хутори Кутасівка та Млинки.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Золотопотіцької селищної громади.[3]

Корисні копалини

На околиці села є Сновидівське родовище пісковику.

Історія

Археологічні дослідження, знахідки

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту.

Середньовіччя

Сновидів на мапі Королівства Галичини та Володимирії у 1777—1782 роках

18 березня 1437 р. в записі галицького земського суду згадані nobiles Ioannem et Petrum de Snovidow (тобто шляхетні Ян (Іван) та Пйотр (Петро) зі Сновидова — власники села або їх нащадки).[4] Записки галицьких земських судів подають, що 15 грудня[5] 1438 р. Станислав Сновидовський повернув шляхтичу Теодорику з Бучача борг,[6] що дозволяє стверджувати про існування на той час села (поселення) Сновидів.

Перша писемна згадка власне про село (поселення) — 1 січня 1457 року: дідич Станіслав з Ходороставу (тепер місто Ходорів Львівської області) з роду Ходоровських гербу Корчак заставив свої села Сновидів та Космирин шляхетному Paulo de Petrilow (Павлу з Петрилова) в обмін на грошову позику.[7]

7 січня 1472 р. — в записках галицьких земських судів згаданий шляхетний Томаш Вольський зі Сновидова (лат. nobilis Thomas Volsky de Snovidow),[8] отже, Вольські тоді були власниками села.

У податковому реєстрі 1515 року в селі документується 4 лани (близько 100 га) оброблюваної землі та ще 3 лани тимчасово вільної[9].

Дідич Кшиштоф Стшемеський продав маєток Потоцьким гербу Пилява.[10]

Австрійський період

Діяли «Просвіта», «Луг», «Сільський господар» та інші товариства, кооператива.

Гітлерівська окупація

Під час німецько-нацистської окупації гітлерівці спалили 60 будинків.

Політика

Парламентські вибори, 2019

На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610188, розташована у приміщенні будинку культури.

Результати

• зареєстровано 1380 виборців, явка 39,42%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 26,12%, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 22,01%, за «Голос» — 11,38%.[11] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Микола Люшняк (самовисування) — 23,19%, за Ігоря Сопеля (Слуга народу) — 21,15%, за Володимира Бліхаря (Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина») — 14,10%[12].

Громада бучацьких «амішів»

У селі є громада консервативних християн-протестантів, яких місцеві прозивають їх «кашкетниками», бо чоловіки змалку носять картузи. Жінки носять різнобарвні хустки, тому їх ображають назвою «флюмастери».[13][14] У області їх прозивають «амішами», ототожнюючи з заокеанськими амішами. Самі вони називають себе тими, хто «молиться Живому Богу», або «простаками». Космирин є центром бучацьких «амішів», бо саме з цього села походив Іван Деркач (1928—2008) — вчитель та пророк громади до своєї смерті. Також подібна громада є в селах Стінка й Космирин.

Пам'ятки

Є церква Покрови Пресвятої Богородиці (1997, кам'яна), «фігура» Божої Матері (2000).

Насипано символічну могилу Борцям за волю України (1996), встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини.

Споруджено пам'ятник-пірамідальний обеліск воїнам Червоної Армії (1969) на братській могилі на сільському кладовищі. Там поховано 4 радянські воїни, які загинули при визволенні села[15].

Соціальна сфера

Працюють загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, краєзнавчий музей, млин, пилорама, цегельний завод, камінний кар'єр, торговий заклад.

Фольклор

У Сновидові побутує закличка «Ой зозулька золота», записана 1984 року і поміщена до збірки «Дитячий фольклор» (1986)[16][17]:

Ой зозулько золота,

Покажи ми ворота:

Чи я вмру, чи віддамся,

Чи я свої мамці здамся?

Відомі люди

• Рубленик Іван Михайлович — доктор медичних наук, професор БДМУ.
• Турчманович Михайло Амвросійович (2.02.1910—1.05.1977) — доктор права, журналіст, діяч ОУН.

Народилися

• спортсмен (футболіст) Михайло Дем'янчук.[18]
• підприємець і громадський діяч Іван Панькуш.

Проживали, перебували

• художник, мистецтвознавець, поет Святослав Гординський.
• історик, філософ, публіцист Микола Шлемкевич.
• багаторічним парохом був його батько о. Іван Шлемкевич.[19]

Примітки

1. Золотопотіцька громада — картка громади. Архів оригіналу за 27 вересня 2016. Процитовано 5 вересня 2016. {{cite web}}: символ нерозривного пробілу в |title= на позиції 23 (довідка)
2. Робоча зустріч у Сновидові (укр.), процитовано 7 серпня 2022
3. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
4. Akta grodskie i ziemskie [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.]… — Lwów, 1887. — Т. XII — S. 21. (пол.), (лат.)
5. Akta grodskie i ziemskie [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.]… — Т. XII — S. 50.
6. Андрусяк Никола. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 27.
7. Akta grodskie i ziemskie [Архівовано 11 квітня 2021 у Wayback Machine.]… — Т. XII — S. 245.
8. Там само [Архівовано 11 квітня 2021 у Wayback Machine.]. — S. 346.
9. Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. — Warszawa : Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — S. 170. (пол.)
10. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — S. 225. (пол.)
11. Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. {{cite web}}: символ нерозривного пробілу в |title= на позиції 95 (довідка) [Архівовано 2022-02-14 у Wayback Machine.]
12. Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. {{cite web}}: символ нерозривного пробілу в |title= на позиції 98 (довідка) [Архівовано 2022-02-14 у Wayback Machine.]
13. Як на Тернопільщині живуть українські мормони^[недоступне посилання] // Вікна, СТБ. — 2011. — 30 грудня.
14. Янович, А. «Ми не такі люди, як решта. Ми дітей не нищим» / Андрій Янович // Країна. — 2011. — № 102 (20 груд.).
15. Андрушків Б. Некрополі Тернопільщини, або про що розповідають мовчазні могили. — Тернопіль : Підручники і посібники, 1998. — С. 17.
16. ІМФЕ, ф. 14-5, од. зб. 493/1, арк. 139
17. Дитячий фольклор / Упоряди. Г. В. Довженок. — К. : Дніпро, 1986, — С. 150.
18. Мельничук Б. Дем'янчук Михайло // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 192-193. — ISBN 978-966-528-318-8.
19. М. О. Рід о. Івана Шлемкевича // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 387.

Джерела

• Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — 944 с. — іл.
• Лисик М., Уніят В., Яворський Г. Сновидів // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 304. — ISBN 978-966-528-279-2.
• Помазанський С., Уніят В. Сновидів // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 650—651. — ISBN 978-966-457-228-3.
• Snowidów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 938. (пол.) — S. 938. (пол.)

Посилання

• «Жнибороди — Бучаччина — Тернопілля» [Архівовано 12 травня 2017 у Wayback Machine.]
• Потапова, Ю., Лазур, В. Унікальна релігійна громада мешкає на Тернопільщині [Архівовано 31 травня 2017 у Wayback Machine.] / Юлія Потапова, Власта Лазур // НТН. — 2017. — 27 травня.
• Запрошення у Сновидів