Славко Михалич

Славко Михалич
Славко Михалич
хорв. Slavko Mihalić
	Славко Михалич
Народився	16 березня 1928; м. Карловац, тепер Хорватія
Помер	5 лютого 2007 (78 років); Загреб, Хорватія
Поховання	Мирогойське кладовище
Громадянство	Югославія; Хорватія
Національність	хорват
Діяльність	поет
Сфера роботи	література, літературна критика і журналістика
Alma mater	Загребський університет
Знання мов	хорватська
Мова творів	хорватська
Жанр	поезія
Членство	Хорватська академія наук і мистецтв і Словенська академія наук та мистецтв
Премії	Премія Владимира Назора (1992 і 1996) та інші (див. тут)
	Роботи у Вікіджерелах

~~|Ukrcenter=~~ ~~|Примітки=~~

Славко Михалич (хорв. Slavko Mihalić; *16 березня 1928, м. Карловац, тепер Хорватія — 5 лютого 2007, Загреб, Хорватія) — хорватський поет і літературознавець, перекладач; член Хорватської академії наук і мистецтв; голова Хорватської спілки письменників (2000).

Біографія

Початкову і середню школу закінчив у Карловаці. Писати вірші почав з 14-річного віку. Поступив на філософський факультет Загребського університету. Там у 1952 році він почав випускати щомісячний літературний часопис «Tribina». Працював редактором у видавництві «Lykos».

Перша збірка віршів Славка Михалича «Камерна музика» вийшла в 1954 році. Наприкінці 1950-х був одним з ініціаторів Стружського фестивалю поезії (Північна Македонія), одного з найбільших подібних на Балканах.

У 1970-х роках, не маючи можливості вільно публікуватися, займався перекладами поезії.

З 1984 року — член, а з 1991 року — дійсний член Хорватської академії наук і мистецтв. Від 1995 року — член-кореспондент Словенської академії наук і мистецтв.

Славко Михалич був нагороджений численними преміями і відзнаками, в тому числі лауреат премій Владимира Назора (річна за книгу віршів у прозі “Zavodnička šuma”, 1992; за життєвий внесок, 1996), Тіна Уєвича (1982), Івана Брлича Мажуранича (1976), нагороди Спілки письменників Хорватії (1957, за книгу віршів “Put u nepostojanje”), Матиці Хорватської (1967, за книгу “Izabrane pjesme”), міста Загреба (1962 — за книгу віршів “Godišnja doba”, 1970 — за книгу віршів “Posljednja večera”), Фонду Мирослава Крлежі (1986), часопису Vjesnik (1998, за працю “Ivan Goran Kovačić” і книгу віршів “Pandorina kutija”).