Сен-Жіль (Бельгія)

Комуна Сен-Жіль нід. Sint-Gillis фр. Saint-Gilles Мерія комуни Сен-Жіль. Прапор Сен-Жіля  Герб Сен-Жиля  Координати 50°50′00″ пн. ш. 4°20′27″ сх. д.^H G O Країна  Бельгія Бельгія Регіон Брюссельський столичний регіон Межує з сусідні нас. пункти Іксель, Брюссель  ^? Бургомістр Шарль Піке (Charles Picqué) (станом на 2012 рік) Площа 2,52 км² Висота центру 59 м[3]  Офіційна мова французька і нідерландська  Населення 48439 [1]  (2011) Густота населення 19185  осіб/км² Національний склад фламандці, валлони Катойконім нід. Sint-Gillenaar[4][5] незакод. Kuulkappers  Міста-побратими Еш-сюр-Альзетт, Оффенбах-на-Майні (1956)  Часовий пояс UTC+1  Телефонний код 02  Поштовий індекс 1060 Код Головної дирекції статистики і економічної інформації федерального уряду Бельгії 21013 [1] [2] GeoNames 2787413 OSM r58248  ·R Офіційний сайт (нід.), (фр.) Сен-Жіль Сен-Жіль (Бельгія) Сен-Жіль Сен-Жіль (Брюссельський столичний регіон)  Сен-Жіль у Вікісховищі

Сен-Жіль, також Сінт-Хіліс (нід. Sint-Gillis МФА: [sɪnt ˈçɪlɪs] вимова^ⓘ, фр. Saint-Gilles МФА: [sɛ̃ ˈʒil]) — одна з 19 комун Брюссельського столичного регіону. Займає площу 2,52 км ². Населення комуни становить 48439 осіб (2011 рік).

Сен-Жіль на карті Брюсельського столичного регіону.

Назва

Коли село виникло, воно мало назву Superior Bruxella латинською мовою або Obbrus-sel (Op Brussel) місцевим діалектом нідерландської мови, що в перекладі означає «Горішній Брюссель». Таку назву йому дало духівництво абатства Форе, на територіях котрого виникло село. У XVIII столітті абатство створило у селі окрему парафію під назвою Оп-Брюссель-Сен-Жіль (Op-Brussel-Saint-Gilles), що з часом скоротилася до Сен-Жіль французькою або Сінт-Хіліс нідерландською мовою.[6]

Історія

Сен-Жіль вперше згадується у документах від 1216 року. Село було утворене на територіях абатства Форе. 1298 року Ян ІІ, герцог Брабанту, надав жителям Сен-Жіля ті самі права, які мали жителі навколишніх населених пунктів біля Брюсселю. З початку XIII століття і до середини XVIII століття село разом з деякими іншими селищами входило до складу так званого «брюссельського казана» (фламанською Kuype van Brussel, нід. Kuip van Brussel^[nl], фр. Cuve de Bruxelles^[fr]) — було тісно пов'язане з Брюсселем у адміністративних, судових і податкових питаннях[6]. В той же час у релігійних питаннях село відносилося до великого абатства Форе. У XVIII столітті тут було утворено власну парафію.[6]

З будівництвом другого брюссельського муру і розширенням меж міста Брюссель село стало розташованим впритул до міста Брюссель. Через численні війни село зазнало кілька руйнувань. 1414 року воно було зруйноване військами Жана Безстрашного, а 1489 року — військами Максиміліана І. 1672 року тут було збудовано фортецю (фр. Fort de Monterey^[fr]), навпроти Хальської брами другого брюссельського муру. Цей форт відіграв позитивну роль в обороні Брюсселю під час бомбардування його військами Людовика XIV у 1695 році. У 1782 році він був розібраний.[6]

До XIX століття Сен-Жіль залишався переважно сільським населеним пунктом. Найбільшим промисловим підприємством тут була текстильна мануфактура, заснована 1841 року й розташована навпроти Хальських воріт Брюсселю.[6]

У 1864 році від Сен-Жіля до Брюсселя відійшла смуга території для будівництва авеню Луїзи (нід. Louizalaan ^[nl], фр. Avenue Louise ^[fr]), що з'єднала центральну історичну частину Брюсселя з його південною частиною. Між 1878 й 1884 роками у комуні було збудовано в'язницю в англійському архітектурному стилі часів Тюдорів. Протягом XIX століття представники середнього й заможного класів купували у комуні дешеві ділянки й будували тут свої будинки. У комуні з'явилися широкі вулиці. До 1900 року Сен-Жіль став заможним містом з населенням до 50 тис. жителів, де архітектори будували будинки у стилі модерн для багатих замовників. Тут була майстерня й Віктора Орта.[6]

Багато представників середнього класу наприкінці ХХ століття виїхали з міста у південні й східні комуни Брюссельського столичного регіону, натомість тут поселилося чимало іммігрантів.

Населення

• 1900 рік — 50000 осіб.[6]

Населення комуни Сен-Жіль з 1990 по 2011 рік

Рік	1990	1995	2000	2005	2007	2008	2009	2010	2011
Населення	43579	42663	42458	43733	44767	45235	45712	46981	48439
Джерело: Населення Бельгії у 1990—2011 роках. на сайті Головної дирекції статистики і економічної інформації уряду Бельгії.

У комуні, за даними на 1 січня 2011 року, проживало 48439 чоловік, з яких 26314 людини (54,32 %) були бельгійського походження і 22125 (45,68 %) — іноземцями, з яких 15128 людей походили з країн Євросоюзу, 6997 людей — з інших країн світу. Зі всіх іноземців 140 людей мали статус політичних біженців.[7]

Склад населення комуни Сен-Жіль за країнами походження в різні роки.

Країна походження	2001[8]	2003[9][10]	2004[11]	2005[12]	2006[13]	2008[14]	2011[7]
Алжир	194	208	202	200	203	н. д.	217
Бельгія	24381	25751	26136	26108	26312	26191	26314
Бразилія	54	78	97	112	117	н. д.	470
Велика Британія	362	408	418	375	390	н. д.	456
Вірменія	н. д.	н. д.	н. д.	н. д.	н. д.	н. д.	100
Гвінея	н. д.	н. д.	н. д.	н. д.	н. д.	н. д.	105
Греція	939	899	873	801	762	653	593
Дем. Респ. Конго (колишній Заїр)	226	256	247	231	245	н. д.	364
Еквадор	н. д.	н. д.	н. д.	н. д.	н. д.	н. д.	537
Індія	37	43	45	51	75	н. д.	101
Іспанія	2412	2217	2119	2049	1965	1847	1763
Італія	1904	1800	1780	1751	1718	1654	1770
Камерун	54	69	71	80	85	н. д.	226
Марокко	4029	3048	2916	2835	2683	2439	2280
Нідерланди	218	259	250	236	269	н. д.	329
Німеччина	242	284	311	363	388	442	513
Польща	162	390	468	583	792	1246	1749
Португалія	2919	2804	2840	2758	2705	2691	2684
Румунія	29	83	99	139	206	449	738
США	84	99	97	126	123	н. д.	163
Туреччина	232	194	181	170	189	н. д.	178
Україна	н. д.	н. д.	н. д.	н. д.	н. д.	н. д.	36
Філіппіни	158	218	202	178	156	н. д.	147
Франція	1919	2153	2282	2226	2402	2759	3788
Швеція	104	132	158	134	124	н. д.	151
Інші	1595	2002	2105	2227	2356	4864	2667
Разом	42254	43395	43897	43733	44265	45235	48439
Примітки. 1. н. д. — немає данних. 2. В таблиці окрім України представлені лише ті країни, кількість вихідців з яких в населенні комуни становить 100 або більше осіб.

Див. також

• Юніон Сент-Жилуаз – місцевий футбольний клуб.

Посилання

1. Населення Бельгії за комунами станом на 1 січня 2011 року [Архівовано 14 листопада 2012 у Wayback Machine.] на сайті Statistics Belgium [Архівовано 30 червня 2006 у Wayback Machine.] федерального уряду Бельгії.
2. Список кодів населених пунктів Бельгії [Архівовано 22 жовтня 2014 у Wayback Machine.] на сайті Головної дирекції статистики і економічної інформації уряду Бельгії. (нід.), (фр.)
3. GeoNames — 2005.
   d:Track:Q830106
4. https://onzetaal.nl/taaladvies/advies/new-yorker-new-yorker-newyorker
5. http://www.vrt.be/taal/sint-gillis
6. Paul F. State. Historical Dictionary of Brussels. Maryland, Scarecrow Press, Inc, 2004. P. 270—271. [1] [Архівовано 26 липня 2014 у Wayback Machine.]
7. Population par nationalité par commune 01.01.2011. Архів оригіналу за 14.11.2012. Процитовано 14.11.2012.
8. Population par commune (pays les plus représentés) // Population et ménages. Population étrangère. Éditeur responsable : Claude Chéruy. INSTITUT NATIONAL DE STATISTIQUE éditeur. Bruxelles, 2001. P. 9-62 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 19 березня 2013. Процитовано 16 грудня 2012.
9. Population par commune (pays les plus représentés) // Population et ménages. Population étrangère. Éditeur responsable : Claude Chéruy. INSTITUT NATIONAL DE STATISTIQUE éditeur. Bruxelles, 2003. P. 16-19 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 березня 2013. Процитовано 16 грудня 2012.
10. 3. Démographie. // Fiches communales d'analyse des statistiques locales en Région bruxelloise. 2008. P. 49 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 вересня 2015. Процитовано 16 грудня 2012. [Архівовано 2015-09-24 у Wayback Machine.]
11. Population par commune (pays les plus représentés) // Population et ménages. Population étrangère. Éditeur responsable : Fernand Sonck. INSTITUT NATIONAL DE STATISTIQUE éditeur. Bruxelles, 2004. P. 16-19 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 березня 2013. Процитовано 16 грудня 2012.
12. Population par commune (pays les plus représentés) // Population et ménages. Population étrangère. Éditeur responsable : N. Demeester. SPF ECONOMIE DIRECTION GENERALE STATISTIQUE ET INFORMATION ECONOMIQUE | éditeur. Bruxelles, 2007. P. 16-19 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 1 листопада 2013. Процитовано 16 грудня 2012.
13. Population par commune (pays les plus représentés) // Population et ménages. Population étrangère. Éditeur responsable : A. Versonnen. SPF ECONOMIE DIRECTION GENERALE STATISTIQUE ET INFORMATION ECONOMIQUE | éditeur. Bruxelles, 2008. Code Publication: S220.A2F/2006. P. 16-19 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 березня 2013. Процитовано 16 грудня 2012.
14. B. Wayens, P. Kummert, G. Dumont. Commune de Saint-Gilles. [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] Editeur responsible P. Debouverie. Bruxelles, 2010. P. 14.