|
Сен-Жосс-тен-Ноде
 Сен-Жосс-тен-Ноде (фр. Saint-Josse-ten-Noode, МФА: [sɛ̃ ˈʒos ten ˈnɔd], скорочено: Saint-Josse) чи Сінт-Йост-тен-Ноде (нід. Sint-Joost-ten-Node, МФА: [sɪnˈcoːstɛˈnoːdə]) — одна з 19 комун, з яких складається Брюссельський столичний регіон. Офіційні мови — французька (вживає понад 95 % населення) та нідерландська (менше 5 %). НазваНазва комуни Сен-Жосс-тен-Ноде пов’язана з ім’ям католицького святого 7-го століття Йодока (нід. Judocus[nl], фр. Saint Josse[fr]), сина короля Домнонії (на території сучасної Бретані). До святого зверталися жінки, що бажали мати дитину. Місцевою мовою потреба (потребування) передається словами "Noode", "Noede", "Nude", "Ode". Звіци походить друга складова у назві комуни - Noode.[8] Однак, існує й інша версія щодо походження складової "Noode" у назві комуни. Через малородючий піщаний ґрунт село називали місцевими німецькими діалектами Nude, Noede, Nede, що у перекладі означає «бідність», «злиденність». [джерело?] ІсторіяСело було утворено 1251 року. З початку 13-го століття і до середини 18-го століття село разом з де-якими іншими селами входило до складу так званого “брюссельського казана” (фламанською Kuype van Brussel, нід. Kuip van Brussel[nl], фр. Cuve de Bruxelles[fr] – було тісно пов’язане з Брюсселем у адміністративних, судових і податкових питаннях.[8] До середини 18-го століття село було невеликим і мало тоді населення близько 300 чоловік. У селі довго не було власної церкви, воно відносилося до брюсельської парафії Святого Гудули. 1803 року у селі було збудовано цекву. Село отримало статус комуни під час французького панування у Бельгії (1794-1815). Тоді його населення становило близько 1000 чоловік. Значно зросло населення комуни у XIX столітті й 1846 року становило 17708 чоловік.[8] За законом від 7 квітня 1853 року від комуни до Брюсселя відійшла приблизно половина його території. Пізніше на цих територіях виник брюссельський район Леопольд.[8] У 1950-х роках комуна виділилася поміж інших комун навколо Брюсселя двома своїми багатоповерхівками на 20 і 30 поверхівж.[8] У другій половині ХХ століття старі будівлі Сен-Жосса займали, в основному, вихідці з країн третього світу й колишніх французький та бельгійських колоній — Конго, Марокко, Туреччина тощо. НаселенняСтаном на початок 2011 року в комуні проживало 27358 жителів,[1] зростання кількості жителів відновилось за рахунок високої народжуваності мусульман. Займає площу лише 1,12 км², будучи найменшим з 19 районів столиці, та найбільш густонаселеним. Понад 50 % населення комуни складають етнічні турки, хоча їхня значна частина народилась в муніципалітеті й гарно володіє французькою. Турки широко представлені серед депутатів у місцевій міськраді.
Походження жителів
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
