Садова (Україна)
Садо́ва — село в Україні, у Вендичанській селищній громаді Могилів-Подільського району Вінницької області. Населення становить 354 особи. ГеографіяСело розташоване на правому березі річки Дерло — лівої притоки Дністра. ІсторіяСело розкинулося на косогорах і частково в долині на правому березі річки Дерло — за 15 верст від повітового міста Могилів-Подільський, де Дерло впадає у Дністер. У книзі «Парафії та церкви Подільської єпархії», виданій 1901 року за редакцією Юхима Сіцінського, зазначено: «Наприкінці XVIII століття Садова належала Комарам, потім послідовно переходила до Петра Березовського, Старицького, а у 1870-х роках — до попечителя Київського навчального округу Платона Олександровича Антоновича, спадкоємцям якого належить і тепер». В часи Російської імперії Садова входила до Могилівського повіту Подільської губернії. У липні 1869 року маєток у Садовій придбав український письменник Михайло Старицький. Перед тим, у січні 1869 року, він продав свій невеличкий маєток на Полтавщині. Перезимувавши у Києві, Старицькі навесні 1870 року переїхали в Садову[2]. У Садовій Старицькі зазимували, бо так порадили Михайлові Петровичу лікарі. Хоча взимку, припускають дослідники, Старицькі жили, мабуть, у повітовому Могилеві. На цей час 30-річний Старицький уже був відомий як поет і перекладач (його вірші публікувалися в журналах і газетах, починаючи з 1865 року). Живучи в Садовій, поет продовжив роботу над перекладами, зокрема сербських народних дум. З оригінальних віршів Михайло Петрович написав у Садовій, певно, деякі любовні та пейзажні вірші: «Виклик», «Ой, і де ти, зіронько», «Вечір», «Тихо, ясно». Перлиною любовної лірики Старицького є вірш «Виклик», більше відомий за першим рядками: «Ніч яка, господи, місячна, зоряна! Ясно, хоч голки збирай. Вийди, коханая, працею зморена, хоч на хвилиночку в гай!» В автографі зазначено дату написання — 1870 рік. А надруковано вірш було значно пізніше — 1883 рік у другій частині збірки «З давнього зшитку. Пісні і думи». Покладений на музику Миколою ЛИСЕНКОМ, вірш став улюбленою народною піснею, популярною і нині. Восени 1871 року Старицький повернувся до Києва, де й провів зиму. А на літо із сім'єю знову переїхав до Садової. Тут його часто відвідували Микола Лисенко, інші київські друзі. У червні 1875 року він продав маєток. 12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», увійшло до складу Вендичанської селищної громади.[3] 17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Могилів-Подільського району, увійшло до складу новоутвореного Могилів-Подільського району Вінницької області.[4] НаселенняМоваРозподіл населення за рідною мовою за даними [5]:
Відомі люди
Примітки
Джерела
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia