Савченко Анжеліка Віталіївна

Анжеліка Савченко
Анжеліка Савченко (2012)
Анжеліка Савченко (2012)
Ім'я при народженні	Анжеліка Віталіївна Савченко
Народилася	11 серпня 1982(1982-08-11) (42 роки) Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР
Національність	українка
Громадянство	Україна
Діяльність	акторка
Alma mater	Дніпровський театрально-художній коледж
Роки діяльності	1999 — дотепер
Нагороди та премії
Заслужений артист України
Анжеліка Савченко у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Анжеліка Віталіївна Савченко (нар. 11 серпня 1982(19820811), Дніпропетровськ, УРСР) — українська акторка театру і кіно, артистка Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка. Заслужена (2013) та народна артистка України[1][2].

Життєпис

Народилася у Дніпропетровську 11 серпня 1982 року.

У 1998 році вступила до Дніпропетровського обласного театрально-художнього коледжу.

Першу роль зіграла будучи студенткою другого курсу у виставі режисера Вадима Пінського «Солодкоголосий птах юності» за Теннессі Вільямсом – втілила Хевенлі на сцені Дніпропетровського театру російської драми ім. Горького.

Після закінчення Дніпропетровського обласного театрально-художнього коледжу у 2002 році – поступає актрисою до Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка, де й працює по сьогоднішній день.[3]

Театральні ролі

Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка

• «Дами і гусари» О. Фредро; реж. Юрій Одинокий — панна Зося
• «Едіт Піаф. Життя в кредит» Ю. Рибчинського та В. Васалатій; реж. Ігор Афанасьєв — Симона
• «Ерік XIV» Августа Стріндберга; реж. С. Моїсеєв — Карін Монсдоттер
• «Живий труп» Лева Толстого; реж. Р. Мархоліа — Саша
• «Жона є жона» А. Чехова; реж. Валентин Козьменко-Делінде — Хористка, Покоївка
• «Одруження» М. Гоголя; реж. Валентин Козьменко-Делінде — Орина Пантелеймонівна, тітка
• «Попелюшка» Ш. Перо; реж. К. Чепура — Попелюшка
• 2016 — «Річард III» за п'єсою Вільяма Шекспіра; реж. Автанділ Варсімашвілі^[ru] — королева Єлизавета[4]
• «Три товариші» Еріха Марії Ремарка; реж. Юрій Одинокий — Патріція Хольман
• «Чайка» А. Чехова; реж. Валентин Козьменко-Делінде — Ніна Михайлівна Зарєчна
• «Буря» У. Шекспіра; реж. С. Маслобойщиков — Міранда, донька Просперо
• «Романси. Ностальгія» О. Білозуба — Квіткарка
• «Урус-Шайтан» І. Афанасьєва — Галя
• «Істерія» Т. Джонсона; реж. Г. Гладій — мати Джесіки
• «Мисливці за снами» М. Павича — принцеса Атех
• «Брати Карамазови» Ф. Достоєвського; реж. Юрій Одинокий — Юля
• «Соло-мія» О. Білозуба — Жінка
• «Бременські музиканти» Г. Гладкова, Ю. Ентіна — Принцеса
• «Ромео і Джульєтта» В. Шекспіра; реж. Валентин Козьменко-Делінде — Джульєтта
• «Той, хто з неба впав» І. Поклада, О. Вратарьова — Килина
• «Украдене щастя» І. Франка; реж. Сергієм Данченко — Дівчина
• «Котигорошко» А. Навроцького — Оленка
• «Як тебе не любити, Києве мій»; реж. Олександр Білозуб — Співачка
• «Кайдашева сім'я» І. Нечуй-Левицького, реж. Петро Ільченко — Мелашка
• «Розбитий глек» Гайнріха фон Кляйста; реж. Р. Мархоліа — Єва
• 2018 — «Ідіот» Федіра Достоєвського; реж. Юрій Одинокий — Анастасія Пилипівна Барашкова[5]
• 2019 — «Verba» за драмою-феєрією «Лісова пісня» Лесі Українки; реж. Сергій Маслобойщиков — Килина, мати
• 2020 — «Сірано де Бержерак» за п'єсою Едмона Ростана, реж. Юрій Одинокий — Роксана[6]
• 2021 — «Пер Гюнт» за п'єсою Генріка Ібсена; реж. Іван Уривський — Сольвейг

Продюсерський центр «ТЕ-АРТ»

• 2016 — «Давай займемося сексом» Валентина Красногорова; реж. Стас Жирков — дівчина
• 2016 — «Розкішне весілля» Робіна Хоудона; реж. Влада Бєлозоренко — Джуді

Інші театри

• 2008 — «Задунаєць за порогом» за мотивами опери С. Гулака-Артемовського; реж. Анатолій Хостікоєв — Оксана (Театральна компанія «Бенюк і Хостікоєв»)
• 2014 — «Жанна д'Арк на вогнищі» (ораторія) Артюра Онеггера — Жанна д'Арк[7]
• «Небезпечний поворот» Джона Бойтона Прістлі; реж. Ірина Зільберман — Бетті (Продюсерський центр «Доміно Арт»)

Фільмографія

• 2012 — Навчаю грі на гітарі (міні-серіал) — Свєта
• 2012 — Анна Герман. Таємниця білого янгола (серіал)
• 2013 — Жіночий лікар 2 (серіал) — Віра Акимова
• 2013 — Пташка у клітці (міні-серіал)
• 2013 — Бомба (серіал) — журналістка
• 2019 — Тільки диво — Марія, дружина Ніка, мати Аніки та Северина

Нагороди і визнання

• 2010 — Почесна відзнака Міністерства культури і туризму України «За багаторічну плідну працю в галузі культури»
• 2013 — Заслужена артистка України
• 2015 — Почесна грамотна Міністерства культури України
• 2015 — X фестиваль «Золоті оплески Буковини 2015»
  • Лауреат у номінації «Найкраща жіноча роль другого плану» (панна Зося у виставі «Дами і гусари»)
• 2018 — Премія в галузі театрального мистецтва «Київська пектораль (2018)»
  • Лауреат у номінації «Найкраще виконання жіночої ролі» (Патріція Хольман у виставі «Три товариші»)
• 2020 — Народна артистка України

Примітки

1. Указ Президента України від 27 червня 2019 року № 254/2020 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Незалежності України»
2. Указ Президента України від 27.06.2013 року № 355/2013 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»
3. Анжеліка Савченко на сайті Театру ім. Івана Франка
4. Ольга ДОНІК, Віталій ЖЕЖЕРА (3 травня 2016). Війні не буде кінця. Бо вона – єдине, що зосталось справжнього поміж безкінечної брехні (ua) . «Gazeta.UA». Процитовано 2019-4-22.
5. Едуард ОВЧАРЕНКО (25 червня 2018). Бажання бути людиною (ua) . «I-ua». Процитовано 2018-8-11.
6. Театр імені Франка запрошує на виставу «Сірано де Бержерак»: як артисти готуються до прем’єри (ua) . «Сніданок з 1+1». 22 грудня 2020. Процитовано 23 грудня 2020.
7. Arthur Honegger — Oratorio «Jeanne D'Arc au bucher» Conductor-VOLODYMYR SIRENKO

Посилання

• Анжеліка Савченко на сайті Театру ім, І. Франка
• Анжеліка Савченко|Nota Bene
• Анжеліка Савченко // журнал «Примы и премьеры» (рос.)
• Програма «Світ особистості» з Анжелікою Савченко
• Анжеліка Савченко: «Краса наповнює людину духовно»