Ріхард Круспе
Рі́хард Цван Кр́успе, відомий також як Ріхард Ц. Круспе, Ріхард Круспе-Бернштайн (нім. Richard Zven Kruspe, Richard Z. Kruspe-Bernstein; 24 червня 1967, Віттенберґе, НДР) — німецький музикант, найбільш відомий як соло-гітарист німецького індастріал-метал гурту Rammstein. Він є провідним гітаристом новонімецького хардкор-гурту Rammstein і вокалістом створеного ним же проєкту Emigrate. Короткий огляд
БіографіяНародився в багатодітній сім'ї, де крім нього ще були брат і сестра. Ріхард був наймолодшим з усіх. Дитинство провів в маленькому містечку Віттенберге (нім. Wittenberge) і в сусідньому Шверіні, на півночі НДР. У молодості величезний вплив на нього мала творчість гуртів AC/DC та Kiss.
І до цього дня Ріхард залишився прихильником цього колективу, що, між тим, не перешкодило йому пізніше критично висловитися про їхню творчість, в шоу, яке покликане приховати брак сенсу в музиці. У 12 або 13 років займався спортом за ініціативою батьків, що було також дуже типово для НДР-івських сімей того часу, біля семи років Ріхард професійно займався боротьбою, з чим пов'язано безліч оповідань про його рестлерське минуле. За словами Ріхарда, саме воно навіяло йому ідею вибрати роль борця у відомому кліпі Mein Teil. Але спортивні захоплення не завадили нашому герою вибрати своєю головною любов'ю іншу стихію — музику. Очі на його вибір Ріхарду розкрила в один прекрасний день дівчина: "Коли мені було 16, я побував у Чехословаччині зі своїми друзями і в кінці поїздки купив гітару, — розповів якось гітарист. — Спершу я хотів перепродати її, тому що в НДР гітари коштували великих грошей, а гроші, зрозуміло, були справою зовсім не зайвою. Ми вирушили назад і зупинилися в наметовому таборі. Я сидів біля вогнища, і якась дівчина попросила мене зіграти. Я пояснив їй, що не вмію грати, але вона продовжувала наполягати. Я немов з розуму зійшов, взяв гітару і почав смикати струни. Чим голосніше я грав, тим більше їй це подобалося. І тут мені в голову прийшла геніальна думка: Дівчата люблять хлопців, які вміють грати на гітарах! ". Трохи пізніше Ріхард зрозумів, що його ледь не з самого дитинства цікавила музика, а його вчителька музики вважала, що у хлопчика є гарне почуття ритму і його треба віддати в музичну школу: "Мені було дванадцять і я постійно слухав музику — ліворуч від мене стояв програвач, магнітофон праворуч, а посередині сидів я і всьому цьому підспівував. Одного разу я зрозумів, що у мене талант до музики. Тоді я почав тренуватися: два роки поспіль, близько шести годин кожен день. Після цього я вступив до музичного училища, ще чотири роки займався музикою і грав у багатьох групах ". Таким чином, до 20 років Ріхард здобув музичну освіту в НДР-івської джаз-школі (яку він має, до речі, єдиний з Rammstein). До власної творчості гітарист донині ставиться з відчутним трепетом. Його мрією було створити власну групу, і в один прекрасний день він поїхав проявляти свій непроявлений креатив в столицю, Берлін. "Одного разу в Шверині мені стало надто тісно, можливості були надто обмежені, а повітря, щоб дихати вільно, було усе витрачено, — говорить Ріхард. — Мені стало ясно, що тут дуже мало людей, які роблять музику дійсно з пристрасті, я постійно мав їх підганяти. Мене ж музична сцена зробила практично хворим. І в 1988 році я переїхав до Берліна, хоча не знав там жодної людини. Я знімав квартиру на Люхенер штрассе з видом на маленький задній дворик, у мене була з собою гітара і була ударна установка, і там я міг займатися музикою, скільки захочу ". Тут треба сказати, що на переїзд Ріхарда в Берлін вплинули, швидше за все, ще й сімейні обставини. Він з дитинства жив без батька, з матір'ю та вітчимом, і кілька разів говорив в різних інтерв'ю, що у нього були не дуже хороші відносини з обома батьками. Ріхард про свою матір:
Відомо, що в перший раз він привів свою матір на концерт Rammstein тільки в 2001 році. Загальновідома історія про конфлікт Ріхарда з вітчимом, коли той зірвав зі стіни в його кімнаті постер із Kiss — групою, яку Ріхард у свої 12 років обожнював — і порвав його. Майбутній гітарист проплакав всю ніч, але до ранку плакат уже висів на своєму колишньому місці. Практично у всіх командах, де Ріхард тоді грав, його знали під псевдонімом Шолль (Scholle з німецької перекладається як «брила» або як «камбала» — яке саме значення мав на увазі Ріхард, по цей час залишається для нас таємницею). Шолль був зовсім не схожий на нинішнього Ріхарда: його улюбленими зачісками в той час були довгі дреди, висвітлення, або стрижка зі світлим меліруванням, яку доповнював довгий хвіст на потилиці, і яку Тілль, який ще не був на той момент вокалістом групи Rammstein, з цієї причини одного разу охрестив «білочкою». Ріхард вже в той час мав проблеми зі Штазі, оскільки не завжди виходив на роботу. Це було однією з найбільших проблем для музикантів НДР, оскільки участь у музичному колективі вважати за роботу уряд категорично відмовлявся. Додатковим способом його заробітку в той час було те, що він сам майстрував і продавав різні прикраси, що свідчить про суттєві творчі здібності не тільки в сфері високих матерій, а й у площині побутового конструювання. «В Берліні тоді у музикантів було дві можливості жити, — любить розповідати Ріхард. — Або ти мав привілеї як професіонал і міг займатися музикою, або ти взагалі не мав права писати музику, тому що офіційно тобі була присвоєна інша професія. Тому я майстрував прикраси, продавав їх на вулицях Берліна, а у вільний час писав музику. Потім я по абсолютно нелюдському курсу обміняв 15000 східних марок, отримав за них 1200 західних марок, і, зустрівши одного разу в якомусь кафе людину „з того боку“, запитав його, не міг би він купити мені гітару. Тоді мені здавалося: потрібно тільки заволодіти непересічною гітарою, і тобі взагалі не потрібно буде вміти грати — вона сама буде грати все, як треба. І ось так я віддав цій людині гроші, хоча майже його не знав. Гроші він взяв — а потім пропав на два місяці. Я вирішив — так, часу було достатньо, щоб зрозуміти, що мене обдурили. А 1200 західних марок тоді були дійсно великою, дуже великою сумою, яку я довго збирав. Але незадовго до Різдва до мене в двері постукали — прийшла посилка. Це була моя перша справжня гітара. Але коли я її розпакував і зіграв, я зрозумів — це всього лише гітара…». Історія покупки цієї першої гітари нерідко переказувалася лідер-гітаристом в різних інтерв'ю, так само як і історія про те, чому він одного разу вирішив тікати зі Східної Німеччини. У Берліні в той час було дуже неспокійно. Наближався криза НДР-івської влади, в 89-му настала знаменита «осінь демонстрацій» і на одній з таких демонстрацій Ріхард опинився через рік після свого переїзду. 10 жовтня з ним сталася подія, яка повністю визначила його погляди на життя в НДР. "Того дня я абсолютно випадково потрапив на одну з цих демонстрацій. Я був оточений поліцейськими і відвезений кудись на околицю міста на вантажівці. Після години їзди вантажівка зупинилася десь в районі Вайсензее. Призначенням була поліцейська станція, і там мене тримали три дні. Шість годин я повинен був стояти біля стіни, і якщо я пробував ворушитися, мене били. При цьому я був абсолютно ні в чому не винен, але це поліцію, звичайно ж, не цікавило. Після трьох днів я був повністю «готовий» і вирішив: досить. Раніше у мене ще ніколи не було думок залишити НДР. Але тоді мені стало ясно, я повинен звідси їхати. Так я незабаром втік до Австрії через «зелений» угорський кордон. Мій шлях привів мене в західний Берлін. Але я розумів, що це не найкраще рішення … ". Звичайно, рішення було не ідеальним — до біженців зі Сходу у ФРН ставилися не особливо добре. Однак музична робота тривала, записувалися демоверсії пісень, тоді ще до болю схожих на їхні американські «шаблони». В цей же час Ріхард розлучився з матір'ю своєї дочки Кіри (нею, до речі кажучи, була колишня дружина Тілля, вони з Ріхардом ніколи не були одружені, і прізвище Ліндеманн дісталася дівчинці від матері), і в житті його, як він пізніше говорив, настала смуга глибокої депресії. Попри те, що Ріхард так офіційно і не визнав Кіру, оскільки дитина була незаконною, у нього збереглися чудові стосунки з дочкою. Незважаючи на малий вік, Кіра вже встигла взяти участь у кількох проєктах, пов'язаних з життям Rammstein — у 8 років вона знімалася у пісні Tier на знаменитому концерті Live aus Berlin у 1998 році, в більш старшому віці — в епізодах кліпу на пісню Amerika, а її голос можна почути в приспіві пісні Spieluhr. Після року, проведеного в західному Берліні, і падіння стіни Ріхард знову повернувся на свою батьківщину в Шверін, де почав роботу над проєктом Das Auge Gottes, яка обірвалася практично на самому початку. Саме тоді відбулося знайомство Ріхарда з майбутнім солістом Rammstein, а тоді — ще тільки барабанщиком групи First Arsch Тіллем Ліндеманном. До того ж часу відноситься найвідоміший проєкт, в якому брав участь Ріхард — Orgasm Death Gimmik. Проте в один прекрасний день ODG Ріхарду здалися надто нудними — швидше за все, через їх украй невизначений стиль — і, кинувши напризволяще так і не встигло до ладу себе застовпити музичне дітище, зайнявся планами щодо того, щоб зібрати іншу команду. Ще якийсь час він грав разом з Die Firma, де відбулося його знайомство з майбутнім барабанщиком Rammstein Крістофом Шнайдером. Тоді ж були сказані перші слова про новий спільний проєкт, який тоді ніхто ще не називав Rammstein. "У той час я частенько думав про Америку, — розповідає Ріхард. — І я обов'язково хотів подивитися на цю країну, де все здавалося можливим. Тут зіграло свою роль не тільки моє захоплення американською музикою, а й просто бажання подивитися на новий, чужий світ. Захоплення цим світом. Після багатьох років у НДР, після життя за стіною Америка була для мене синонімом свободи ". Тоді Ріхард разом з Олівером і Тіллем перший раз злітали в Америку. Саме після цієї подорожі з'явилися думки про те, як важливо зберігати свою індивідуальність, і виникла ідея створити проєкт, пов'язаний саме з німецькою музикою. Залишилось сказати ще пару слів про Ріхарда й Америку, оскільки саме з цією країною він пізніше пов'язав своє життя. Під час літнього туру Rammstein по США в 1999 році після концерту в Нью-Йорку 3 червня менеджер групи Емануель Фіалік познайомив Ріхарда з його майбутньою дружиною, топ-моделлю і кіноактрисою Карон Бернштейн (відома за фільмами «Бізнес для насолоди», "Хто цей чоловік", " Загублені в часі"та ін.). "Я ще зовсім не знав англійської, коли робив їй пропозицію, — зізнавався Ріхард. — Це було великим переживанням для мене ". Весілля відбулося 29 жовтня 1999 на пляжі в Лонг Айленд. Вона була проведена за єврейськими звичаями і супроводжувалася гітарними композиціями, складеними Ріхардом спеціально до цієї події. Свідком був Тілль Ліндеманн. Правда, медового місяця у молодят так і не було, бо через три дні після весілля Ріхард був змушений повернутися в Берлін, щоб разом з рештою групи приступити до роботи над новим альбомом. З тих пір Ріхард довгий час мав два будинки, по півроку живучи в Німеччині, а по півроку в Америці, якщо група не перебувала у турі. Проте в 2003 році шлюбний союз Ріхарда з Карен розпався. У 2002 році, після кризи, яка ледь не призвела до розпаду групи, Ріхард переїхав у Нью-Йорк остаточно. Якийсь час він жив у Сохо, в квартирі, обладнаній власною студією, потім переїхав звідти. Нерозтрачений креатив, однак, досі не дає Ріхарду спокійно жити. З новітньої історії достеменно відомо, що саме він послужив однією з причин тої самої кризи, в якій опинилася група в момент роботи над четвертим студійним альбомом Reise, Reise — і вихід знайшовся тільки тоді, коли Ріхарду дали «добро» на роботу з власною студійкою. Ця студійка під назвою Emigrate побачила світ 31 серпня 2007 року. Після її виходу Ріхард був повний надій з'їздити в тур зі своїм особистим альбомом, однак йому завадила та обставина, що на той час уже пора було починати роботу над новим студійним альбомом Rammstein — Liebe ist für alle da. Особливі прикметиСережка у правому вусі до кінця 1997. Дуже багато палить. Любить дивитися на себе в дзеркалі. Цитати Вікіцитати містять висловлювання від або про: Ріхард Круспе Ріхард про мрії:
Ріхард про Бога:
Дискографія
В EmigrateСингли
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
