Народився 4 грудня1928 у Львові. Батько Марко Рудницький — ветеран УГА, поручник, колишній в'язень табору в Тухолі. Пізніше працював товарознавцем у «Народній торгівлі». Мати — Юліанія з П'ясецьких, закінчила учительську семінарію та курси малярства і килимарства в Осипа Куриласа та сестер Кульчицьких. Від 1947 року працювала в Етнографічному музеї.[1]
Андрій Рудницький навчався у початковій Школі сестер василіянок, пізніше — в українських гімназіях у Львові, Криниці та Відні (під час війни родина кілька разів переїздила). Завершив навчання 1946 року у львівській середній школі № 44. 1946 року поступив на будівельний факультет Львівського політехнічного інституту на спеціальність «Архітектура». Серед викладачів з фаху — Іван Багенський, Адам Курилло, А. Шуберт, О. Луцик. Був головою студентського наукового товариства, відповідальним секретарем ради товариства. 1951 року завершив навчання з відзнакою, отримавши диплом інженера-архітектора. За особистою рекомендацією професора Івана Багенського вступив в аспірантуру при інституті (1951–1954). 1955 року захистив кандидатську дисертацію на тему «Архітектура районної сільськогосподарської виставки». Від 1954 року — асистент, а з 1957 року — доцент кафедри «Архітектура» Політехнічного інституту (обраний за конкурсом). 1967 року обраний завідувачем кафедри архітектурного проєктування після Івана Багенського. 1971 року кафедру розділено на три спеціалізовані і Рудницький очолив одну з них — Містобудування, якою керував до 1982 року. Паралельно був деканом архітектурного факультету Львівської політехніки (1977—1991). Головував у Львівській організаціїСпілки архітекторів України (1983—1992). 1989 року в Ленінграді захистив докторську дисертацію на тему «Архітектурно-містобудівельні аспекти проблеми управління міським середовищем». 1991 року отримав звання професора. Член-засновник, а від 1992 року — дійсний член Української академії архітектури. Від того ж року дійсний член Наукового товариства імені Шевченка, де був головою комісії архітектури та містобудування. 1992 року заснував першу в Україні кафедру реконструкції та реставрації архітектурних комплексів, яку очолював до 2002 року. Від 2002 до 2009 року професор на кафедрі містобудування. 1998 року очолив створену за його участі у Спеціалізовану вчену раду із захисту дисертацій на здобуття наукових ступенів у Політехніці. Паралельно від 1994 року професор на кафедрі архітектури Львівського сільськогосподарського інституту.[2] В різні роки був членом спеціалізованих вчених рад у Києві та Мінську. Член редакційної ради часопису «Галицька брама».[1]
Отримав низку звань, відзнак та нагород. Це зокрема: нагрудний знак Мінвузу СРСР «За відмінні успіхи у роботі», медаль «Ветеран праці», стипендія Президента України «Видатним діячам науки», звання «Заслужений працівник освіти України» (2004), Медаль Наукового товариства в Жешові (2006), відзнаки Львівської міської ради та Львівської облдержадміністрації. У листопаді 2008 року присвоєно звання «Почесний професор Національного університету „Львівська політехніка“».
Похований на 78 полі Личаківського цвинтаря.
Наукова діяльність
Андрій Рудницький автор понад 200 наукових праць, зокрема ряду монографій.
Розвиток міст західних областей УРСР та їх соціалістична реконструкція. — 1971.
Архітектурна композиція в містобудівництві (нарис теорії). — Львів: ЛСГІ, 1974.
Транспорт в планировке городов. — К.: Будівельник, 1976.
Управление городской средой. — Львів: Вища школа, 1985 (за монографію нагороджений дипломом Мінвузу України).
Проєкт реконструкції та розширення логопедично-фоніатричного диспансера у Львові (1957, реалізований).[1]
Конкурсний проєкт житлового 8-квартирного будинку у Львові (1960). Здобув II нагороду.[1]
Перший навчальний корпус Львівської політехніки на розі вулиць Бандери і Старосольських (1966, співавтори Р. М. Липка і студенти Політехніки). Авторів нагороджено Державною премією.
Співавтор (спільно із М. Бевзом, Ю. Дубиком, О. Заліщуком) історико-меморіального комплексу патріарха Йосипа Сліпого в селі Заздрість, Тернопільської області. Збудований у 1997—1999 роках поруч із будинком, де народився Йосип Сліпий. Комплекс відзначений Дипломом першого ступеня конкурсу на найкращий об'єкт, збудований в Україні у 1999 році.
↑Рудницький Андрій Маркович // Львівський державний аграрний університет в іменах: Науково-педагогічний склад у 1946—2006 роках: Біографічно-бібліографічний довідник / За заг. ред. Г. Барабаш. — Львів : Львівський державний аграрний університет, 2006. — С. 272. — ISBN 966-7827-97-6..
↑Клименюк Т. М.,Черкес Б. С. Життєвий і творчий шлях Романа Миколайовича Липки // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». — 2012. — № 728. — С. 272.
↑Федоришина В. Вшанування пам'яті жертв фашизму // газета «Слово правди», 20 вересня 1989. — № 151 (7586).
Буцко М. І. Рудницький Андрій Маркович // Відомі вчені Державного університету «Львівська політехніка». — Львів : Видавництво Державного університету «Львівська політехніка», 1994. — С. 189—190. — ISBN 5-7707-5706-X..
Рудницький Андрій Маркович // Львівський державний аграрний університет в іменах: Науково-педагогічний склад у 1946—2006 роках: Біографічно-бібліографічний довідник / За заг. ред. Г. Барабаш. — Львів : Львівський державний аграрний університет, 2006. — С. 272. — ISBN 966-7827-97-6..
Рудницький Андрій Маркович // Мистецтво України: Біографічний довідник / Упорядники: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський. — 2-ге вид. — К. : Українська енциклопедія, 1997. — С. 516. — ISBN 588500-042-5..
Черкес Б. С., Дида І. А. Андрій Маркович Рудницький // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». — 2010. — № 674. — С. 3—7.
Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-7022-77-8.
