Рондо

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Рондо (значення).

Рондо́[1] (фр. rondeau — «круглий»)[2] — назва строфічної організації вірша з відповідною жорсткістю форм, яка склалася у середньовічній французькій поезії, звідки поширилася на європейські літератури.

Основним вважається канонічне рондо з тринадцяти рядків на дві рими, де перший двічі повторюється на восьмому та тринадцятому, зразки якого спостерігалися у творчості К. Маро (16 ст.). Відомі також рондо з одинадцяти та п'ятнадцяти рядків («Осіннє свято» М. Рильського), а також — складне рондо з чотиривіршів із обов'язковим повторенням послідовно кожного рядка першого катрена як підсумкових рядків наступних катренів. Повторювані слова витворюють своєрідний лейтмотив рондо.

В поетичній спадщині А. Казки трапляються цікаві приклади цієї рідкісної, як на українську поезію, віршової форми — і п'ятнадцятирядкової, і складної:

Де захват мій бурхливий, наче море? …………………………а
Де перша ніжність, перше з щастям горе? ……………………а
Минуло все. Розвіялось — мов сон… ………………………б
І хоч зривався з уст тоді прокльон, ……………………………б
Але життя знов вабило просторе. ………………………………а
На герць я закликав: «Гей, хто поборе?!» ……………………а
Не знаючи, що єсть життя закон, ………………………………б
Що й дужого закутає в полон… …………………………………б
Де захват мій?.. …………………………………………………(а)
І ти вгадаєш вже, кохання зоре? …………………………………а
Та як же віл мій в темряві розоре ………………………………а
Належного мені лану розгон?.. …………………………………б
Де сонце мрій — життя мого вогонь? ……………………………б
Та ще про що питаєш, серце хоре, ………………………………а
— «Де захват мій?» ………………………………………………(а)

У 14-15 ст. терміном «рондо» почасти називали тріолет.

Примітки

  1. ↑ Рондо // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.

Джерела

Посилання