Рижани (Житомирський район)
Ри́жани [1]— село в Україні, у Житомирському районі Житомирської області. Входить до складу Хорошівської селищної громади. Населення становить 875 осіб. ГербУ лазуровому щиті з підвищеною золотою базою, обтяженою лазуровими літерами "1501", сходить золоте сонце без зображення обличчя, з такими ж променями, поверх яких червоний сніп і лазурова шабля, покладені в косий хрест.[2] ГеографіяГеографічні координати: 50°39' пн. ш. 28°30' сх. д. Часовий пояс — UTC+2. Загальна площа села — 24,6 км². Рижани розташовані в межах природно-географічного краю Полісся і за 8 км від центру громади — міста Хорошів. Найближча залізнична станція — Нова Борова, за 13 км[3]. Через село протікає річка Ірша. ІсторіяВ Люстрації Київської землі за 1471 рік згадується Грежаний двор недалеко від Житомира, в якому 7 данників, 8 волів,4 корови, 7 свиней, сіють жито, також записані Грижани з присілками[4]. Згадується в актах Литовської метрики від 1501 року під назвою Грежань[3], в інших документах — також під назвами Резань або Грижани. У XVI столітті селище було центром волості, яка належала литовським магнатам Сапегам. У 1549 році князь Семен-Фрідріх Пронський отримує Грижани та землі волості з селами Солодирі та Горошки в заставу від Гліба Івановича Сапеги. По смерті Семена Пронського маєток у Грижанах переходить у власність сина Олександра-Фрідріха Пронського, на честь якого Горошки певний час називаються Олександрополем. Ще за життя Олександра Пронського розпочинаються судові процеси з Левом Сапегою щодо права власності на маєтки у Грижанах та Олександрополі, а по його смерті у 1595 році продовжуються його спадкоємцями. З 1607 року волость переходить у власність литовських магнатів Сапег, які перенесли свою резиденцію до селища під назвою Хорошки або Горошки (нині — Хорошів)[5].  3 листопада 1921 року упродовж Листопадового рейду через Рижани проходила кінна сотня Антончика Подільської групи (командувач Сергій Чорний) Армії Української Народної Республіки[6]. У 1932–1933 роках Рижани постраждали від Голодомору. За свідченнями очевидців кількість померлих склала щонайменше 14 осіб[7]. Упродовж німецько-радянської війни участь у бойових діях брали 309 місцевих жителів, з них 195 осіб нагороджені орденами і медалями[3]. З часів війни біля с. Ришавка збереглися залишки ДОТу, що у 1941 входив до складу Коростенського укріпрайону Червоної Армії. На початку 1970-х років у селі діяли центральна садиба колгоспу «Росія», середня школа, клуб, бібліотека із книжковим фондом 9189 примірників, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв'язку, дитсадок і дит'ясла[3]. У жовтні 2017 року введено знову у експлуатацію міст над річкою Ірша, ремонт якого тягнувся з 2010 року[8]. НаселенняЗа даними перепису 2001 року населення села становило 1168 осіб, з них 97,95 % зазначили рідною українську мову, 1,97 % — російську, а 0,08 % — білоруську[9]. Соціальна сфера
Пам'ятки
Відомі люди
Тимофій Науменко Олексійович(2010 - ... )—головний рибак в селі Євдокимов Вадим Володимирович(2010- ...) — головний браконьєрів в селі Назар Мартинюк Павлович (2010-...) —Головний веслогреб в селі Писаренко Павло (2010-...) — головний шутник Проботюк Ілля Олександрович(2010-..) —головний рибак на подсаке в селі Денис Наумович(2009-..) —головний чушпан в селі Див. такожПримітки
Джерела
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
