|
Редькін Андрій Михайлович
Андрій Михайлович Редькін (4 лютого 1900, станція Косминіно Костромського повіту Костромської губернії, тепер Нерехтського району Костромської області, Російська Федерація — 19 квітня 1963, місто Москва, тепер Російська Федерація) — радянський діяч, міністр суднобудівної промисловості СРСР. Депутат Верховної ради СРСР 4-го скликання (у 1956—1958 роках). ЖиттєписНародився в родині селянина на станції Косминіно Ярославської залізниці. З 1915 до 1919 року працював у господарстві батьків у селі Говядино Ярославської губернії. У 1919—1921 роках — тракторист Костромського міськвиконкому. З 20 серпня 1921 року — на Військово-морському флоті РРФСР. У 1921—1922 роках — слухач курсів техніків командного складу флоту та училища командного складу флоту в Петрограді. У 1922—1926 роках — курсант Вищого військово-морського інженерного училища імені Дзержинського у Петрограді (Ленінграді). У 1926—1928 роках — інженер технічного відділу, начальник майстерень та конструкторського бюро Кронштадтського судноремонтного (морського) заводу. Член ВКП(б) з жовтня 1927 року. У 1928—1929 роках — старший інженер та помічник начальника відділу суднобудування Технічного управління Військово-морських сил РСЧА. У вересні 1929 — травні 1931 року — слухач Військово-морської академії імені Ворошилова в Ленінграді. У 1931—1933 роках — головний корабельний інженер Головного військового порту Чорноморського флоту в місті Севастополі. У 1933—1937 роках — військовий представник та уповноважений Головного управління кораблебудування контрольно-приймального апарату Управління Військово-морських сил РСЧА на суднобудівних заводах № 201 міста Севастополя та № 198 міста Миколаєва. У 1937 — січні 1939 року — начальник відділу суднобудування, начальник 2-го Головного управління Народного комісаріату оборонної промисловості СРСР. У січні 1939 — 1940 року — заступник народного комісара суднобудівної промисловості СРСР. У 1940 — липні 1941 року — 1-й заступник народного комісара суднобудівної промисловості СРСР. Одночасно з січня до липня 1941 року — член Ради з оборонної промисловості при Раді народних комісарів (РНК) СРСР. Під час німецько-радянської війни керував евакуацією миколаївських та київського суднобудівних заводів до східних районів СРСР. У 1941 році — державний радник при Раді народних комісарів (РНК) СРСР. У липні 1941 — 1943 року — заступник народного комісара суднобудівної промисловості СРСР. У 1943 — березні 1946 року — 1-й заступник народного комісара суднобудівної промисловості СРСР. У березні 1946 — березні 1953 року — заступник міністра суднобудівної промисловості СРСР. У березні 1953 — квітні 1954 року — 1-й заступник міністра транспортного та важкого машинобудування СРСР. У квітні 1954 — 15 вересня 1956 року — 1-й заступник міністра суднобудівної промисловості СРСР. 15 вересня 1956 — 14 грудня 1957 року — міністр суднобудівної промисловості СРСР. У квітні 1958 — березні 1959 року — заступник начальника Зведеного відділу оборонної промисловості Держплану СРСР. У березні — серпні 1959 року — заступник начальника Управління військового приймання Головного управління кораблебудування Військово-морського флоту СРСР. З серпня 1959 року — у відставці, проживав у Москві. Помер 19 квітня 1963 року в Москві. Похований на Новодівичому цвинтарі Москви. Звання
Нагороди
ПриміткиДжерела
|
||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
