Публій Корнелій Малугінен Косс

Публій Корнелій Малугінен Косс
лат. Publius Cornelius Cossus
Ім'я при народженні	Publius Cornelius Maluginensis Cossus;
Народився	невідомо Стародавній Рим
Помер	невідомо невідомо
Громадянство	Римська республіка
Місце проживання	Рим
Діяльність	політик, військовий і державний діяч
Суспільний стан	патрицій
Посада	консул
Термін	393 рік до н. е.
Рід	Корнелії
Батько	Публій Корнелій Косс
Мати	невідомо
Брати, сестри	Гней Корнелій Косс (військовий трибун з консульською владою 406 року до н. е.)

Пу́блій Корне́лій Малугіне́н Косс (лат. Publius Cornelius Maluginensis Cossus), також відомий як Публій Корнелій Косс (лат. Publius Cornelius Cossus, V—IV століття до н. е.) — політичний, державний і військовий діяч Римської республіки, консул 393 року до н. е., військовий трибун з консульською владою (консулярний трибун) 395 року до н. е.

Біографія

Походив з патриціанського роду Корнеліїв, його гілки Малугіненів Коссів. Про молоді роки Публія Корнелія відомостей не збереглося. Батьком його був Публій Корнелій Косс, військовий трибун з консульською владою 415 року до н. е.

Трибунська каденція

У 395 році до н. е. його було обрано військовим трибуном з консульською владою разом із Марком Валерієм Лактуціном Максимом, Цезоном Фабієм Амбустом, Публієм Корнелієм Сципіоном, Квінтом Сервілієм Фіденатом і Луцієм Фурієм Медулліном. Війну проти фалісків було доручено двом братам Публіям Корнеліям, які з нею не справилися. Позаяк Марк Валерій разом з колегою Сервілієм Фіденатом успішно діяли проти етруського міста-держави Капена. Після цього Публій Корнелій підтримав сенат, який виступив проти пропозиції народного трибуна Тита Сіцінія пересилити багато жителів Риму до нещодавно захопленого міста Вейї.

Консульський термін

У 393 році до н. е. його було обрано консулом разом з Луцієм Валерієм Потітом. Втім вибори були скасовані внаслідок поганих ворожінь-ауспіцій.

Після цього відомостей про подальшу долю Публія Корнелія Малугінена Косса немає.

Джерела

(лат.)

• Fasti Capitolini, 393 рік до н. е. (лат.)
• Тит Лівій, Ab Urbe Condita, V, 2, 24-25. (лат.)