Марк Папірій Мугіллан

Марк Папі́рій Мугілла́н Атраті́н (лат. Marcus Papirius Mugillanus Atratinus; близько 450 до н. е. — після 411 до н. е.) — військовий та політичний діяч Римської республіки, військовий трибун з консульською владою 418 і 416 років до н. є., консул 411 року до н. е.

Походив з патриціанського роду Папіріїв, його гілки Мугілланів. Син Луція Папірія Мугіллана, консула 427 року до н. е. Завдяки родинному впливу доволі рано зробив кар'єру, проте щодо її проходження нічого невідомо.

У 418 році до н. е. у доволі молодому віці його обрано військовим трибуном з консульською владою разом з Луцієм Сергієм Фіденатом і Гаєм Сервілієм Аксіллою. Зумів отримати право воювати проти міста вольсків Лабікан, втім через суперечку з Луцієм |диктатором]] Квінта Сервілія Пріска Фідената.

У 416 році до н. е. його було вдруге обрано військовим трибуном з консульською владою разом із Квінтом Фабієм Вібуланом, Спурієм Навцієм Рутілом, Авлом Семпронієм Атраціном. Завдяки впливу Вібулана припинилися чвари між військовими трибунами. Також було підтверджено мир із сусідами. Разом з колегами при підтримці частині народних трибунів перешкодив прийняттю аграрного закону, запропонованого народними трибунами Салоніном Мецілієм і Марком Метілієм.

У 411 році до н. е. його було обрано консулом разом зі Спурієм Навцієм Рутілом. Разом з колегою змушений був боротися з наслідками потужного мору, в результаті якого Рим значною мірою знелюднив. До цього додалася нестача хліба. Тому Мугіллан й Рутіл доклали зусиль для забезпечення громадян харчами.

Подальша доля Марка Папірія Мугіллана невідома.

• Тит Лівій, Ab Urbe Condita, IV 45,5-46,7; 47,8-48; 51,4-7 (лат.)
• T. Robert S. Broughton, The Magistrates of the Roman Republic: Volume I, 509 B.C. — 100 B.C., New York, The American Philological Association, coll., 1951, p. 72-74, 76-77 (англ.)