uk %D0%9F%D1%80%D1%8F%D0%B4%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0

село Прядівка
	Храм Святого Благовірного князя Олександра НевськогоХрам Святого Благовірного князя Олександра Невського
Країна	Україна
Область	Дніпропетровська область
Район	Дніпровський район
Тер. громада	Царичанська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA12020310170094760
Облікова картка	Прядівка
Основні дані
Засноване	До 1766 р.
Населення	1 922
Поштовий індекс	51022
Телефонний код	+380 5690
Географічні дані
Географічні координати	48°55′1″ пн. ш. 34°41′16″ сх. д. / 48.91694° пн. ш. 34.68778° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	95 м
Водойми	Прядівка
Місцева влада
Адреса ради	51022, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, с.Прядівка, вул.Центральна,47
Сільський голова	Бабенко Іван Іванович
Карта
	Прядівка
	Прядівка
Мапа

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Прядівка (значення).

Пряді́вка — село в Україні, в Царичанській селищній громаді Дніпровського району Дніпропетровської області. Населення за переписом 2023 року складало 1 577 осіб.

Географія

Село Прядівка розташовано на березі однойменної річки, вище за течією примикає село Топчине (Новомосковський район), нижче за течією на відстані 4 км розташовані села Калинівка та Пилипівка. Через село проходить автомобільна дорога Т 0413.

Археологія

На території сьогоднішньої Прядівки люди жили ще за часів зрубної культури (ІІ-І тисячоріччя до Р. Х.).

Історія

Село масово заселялося переселенцями у XVIII столітті. Частина їх прийшла з Могилева і розташувалася по один бік річки, інші — з Бабайківки, вони зайняли протилежний берег.

Жителі засівали береги річки коноплями (прядиво), від чого і пішла назва річки Прядівки, а з часом і села.

До 1766 року село перебувало в складі Самарській паланці.

1770 року Прядівка перейшла з Протовчанської паланки (з 1766) до Орільської паланки.

У 1863 році, після побудування церкви на честь Олександра Невського, село перейменували на Новоолександрівку, проте ця назва у народі не прижилася.

1886 року слобода Прядівка була центром Прядівської волості Новомосковського повіту. Тут мешкало 3667 осіб. Тут було 563 подвір'їв, волосне правління, православна церква, поштова станція, 3 ярмарки.

У 50-х роках ХХ сторіччя у Прядівку переїхав із Петриківки священник Костянтин Гаврилович Коробчанський, коли там ще була церква. У 60-х роках Радянська влада цей храм закрила, проте панотець Костянтин проводив церковні обряди вдома або на виїзді^[1].

1989 року за переписом тут проживало приблизно 1900 осіб.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[2]:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	1830	95.21%
російська	76	3.95%
білоруська	3	0.16%
вірменська	1	0.05%
румунська	1	0.05%
інші/не вказали	11	0.58%
Усього	1922	100%

Економіка

ТОВ «Господар».
ТОВ «Агрофірма „Вікторія“.
ФГ «Каскад».

Об'єкти соціальної сфери

Школа.
Дитячий садочок.
Лікарня.
Будинок культури.

Релігія

В селі знаходяться дві церкви - Домовий храм ікони Божої Матері "Почаївської" ПЦУ (вул. Мечнікова, 4-А) та храм Святого князя Олександра Невського УПЦ (вул. Покровська).

Відомі люди

8 вересня 1928 року на безіменному хуторі поблизу села народився Сологуб Василь Павлович (1928-2008) — український письменник.
Безсмертний Артур Анатолійович (1984—2018) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Галерея

Стела при в'їзді в село
Пам'ятка радянського мистецтва
Військовий меморіал
Пам'ятник "Лелекі"

Див. також

Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Дніпропетровська область)

Примітки

↑ О Коробчанских - династии сельских священников Бахмутского, Мариупольского и Новомосковского уездов (укр.), процитовано 9 січня 2022
↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Література

Пряді́вка // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974. — том Дніпропетровська область / А. Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969 : 959с. — С.879-880