Потуржин

Село Потуржин пол. Poturzyn Православний цвинтар Координати 50°34′00″ пн. ш. 23°57′00″ сх. д. Країна ПольщаПольща Воєводство Люблінське воєводство Повіт Томашівський повіт Гміна Телятин Населення 591 осіб (2011[1]) Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2 Телефонний код (+48) 84 Поштовий індекс 22-652 Автомобільний код LTM SIMC 0901690 GeoNames 761352 OSM ↑2691016 ·R (Ґміна Телятин) Офіційний сайт poturzyn.pl Потуржин Потуржин (Польща) Потуржин Потуржин (Люблінське воєводство)  Потуржин у Вікісховищі

Потуржин[2][3] (інколи Поторжин[2], Потурчин[4], Потурин[5], пол. Poturzyn) — село у Польщі, у ґміні Телятин Томашівського повіту Люблінського воєводства[6]. Населення — 591 особа (2011[1]).

Історія

1531 року вперше згадується православна церква в селі[2].

За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у селі здебільшого проживали греко-католики, усе населення розмовляло українською мовою[7]. 1872 року місцева греко-католицька парафія налічувала 1814 вірян[5]. У другій половині XIX століття в селі зведено православну церкву (нині використовується як склад)[5].

Село постраждало під час боїв Першої світової війни між російською та австро-угорською арміями[8]. Внаслідок бойових дій та російської евакуації влітку 1915 року місцевого українського православного населення вглиб Російської імперії, Потурин був повністю спалений, знищено цукроварню та двір[8].

За переписом населення Польщі 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 136 будинків та 912 мешканців, з них[9]:

• 432 чоловіки та 480 жінок;
• 696 православних, 133 римо-католики, 83 юдеї;
• 667 українців, 185 поляків, 60 євреїв.

У міжвоєнні 1918—1939 роки польська адміністрація в рамках великої акції руйнування українських храмів на Холмщині і Підляшші знищила місцеву православну церкву[2].

Восени 1939 року, після поразки Польщі і її окупації Німеччиною, у Потуржині змогло відновитися українське життя[3]. У селі діяла школа, мова навчання у якій у 1939 році було змінене з польської на українську[3]. Українці посіли посади у волосному і поштовому уряді, відновив роботу відділ «Рідної Хати», діяла українська недільна школа[3].

У 1943—1944 роках польські шовіністи вбили в селі 28 українців[10]. У серпні 1944 року місцеві мешканці безуспішно зверталися до голови уряду УРСР Микити Хрущова з проханням включити село до складу УРСР, звернення підписало 647 осіб[11]. 26-30 червня 1947 року під час операції «Вісла» польська армія виселила зі села на приєднані до Польщі північно-західні терени 6 українців[12]. У селі залишилося 117 поляків[12].

У 1975—1998 роках село належало до Замойського воєводства.

Населення

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][13]:

	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	298	53	210	35
Жінки	293	52	172	69
Разом	591	105	382	104

Особистості

Народилися

• Степан Бойко (1901—1930) — український комуністичний діяч.
• Анатолій Занько (1885—1948) — український радянський фахівець у галузі металургії та аналітичної хімії[14].
• Лідія Криницька (1898—1966) — українська радянська актриса, читець, театральний педагог.
• Олег Мазурок (нар. 1937) — український історик.

Примітки

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Потуржин

1. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
2. Крип'якевич І., Крип'якевич Р. Матеріали до історії церков Холмщини і Підляшшя // Холмщина і Підляшшя : іст.-етногр. дослідж. — Київ : Родовід, 1997. — С. 147.
3. Тео. Холмщина відродилася і працює! // Краківські вісті. — 24 квітня 1940. — Число 31. — С. 7.
4. Рудницький С. Л. «Карта України». — Відень: Фрейтаг і Берндт, 1918.
5. Pamiątki i zabytki kultury ukraińskiej w Polsce / zebr., oprac. A. Saładiak. — Warszawa : Burchard Edition, 1993. — С. 326-327. (пол.)
6. Гміна Телятин з описом сіл а їх статистикою. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 26 листопада 2017.
7. Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій Край / собран. П. П. Чубинскимъ. — С.-Петербургъ, 1872. — Т. 7: Евреи. Поляки. Племена немалорусскаго происхожденія. Малоруссы (статистика, сельскій бытъ, языкъ). — С. 367. (рос. дореф.)
8. І. К. Знищеннє українських земель // Вістник Союза визволення України. — Відень, 24.10.1915. — Число 39-40. — С. 1-2.
9. Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. Т. Tom IV, Województwo Lubelskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. с. 108. Архів оригіналу за 27 липня 2020. (пол.)
10. Карта вбивств українців польськими партизанськими відділами на Холмщині (1942–1944 роки). Наше слово. 2 жовтня 2014. Процитовано 27 грудня 2022.
11. Депортації. Західні землі України кінця 30-х – початку 50-х рр. рр. Документи, матеріали, спогади. — Львів : Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича, 1996. — Т. 1: 1939-1945 рр. — С. 280-281.
12. Misilo E. Akcja Wisla. Dokumenty. — Warszawa : Archiwum Ukraińskie, 1993. — С. 421. (пол.)
13. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
14. Гладишевський Є. І., Коваленко В. С. Занько Анатолій Михайлович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2010. — Т. 10 : З — Зор. — 712 с. — ISBN 978-966-02-5721-4.

Портал «Польща»