Полуботок Яків Павлович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Полуботок.

Яків Полуботок
Яків Полуботок Яків Полуботок. Невідомий художник XVIII ст. Лебединський міський художній музей імені Б. К. Руднєва
Народження:	1698[1] м. Чернігів[1]
Смерть:	15 квітня 1734 м. Броди
Рід:	Полуботки

Яків Павлович Полуботок (1698, Чернігів — 15 квітня 1734, Броди) — бунчуковий товариш.

Біографія

Старший син майбутнього гетьмана Війська Запорозького Павла Полуботка та Євфимії Самойлович. В 1726–1734 рр. обіймав посаду бунчукового товариша Чернігівського полку. Помер 15 квітня 1734 р. в Бродах перебуваючи в Польському поході.[2]

Згідно з легендою про «Золото Полуботка» саме він в 1720 чи 1723 р. зі слугами на кількох возах доставили в портове місто Архангельськ 200 тис. карбованців золотом в бочках, які пізніше були розміщені в англійському банку.[3]

Маєтності

Разом з братом володів батьківськими селами Виблі, Піски, Підгірне (68 дворів), а також хутором на урочищі Горки. Крім того у власності був приїжджий двір у с. Полуботках, а також дідівське с. Каруківка.[4]

Окрім вищезгаданого в Переяславському полку володів слобідкою Новою, поселеною ним в 1729 р. над річкою Чумгаком, а також Полуботковою слободою над річкою Трубіж під Переяславом[5] та с. Коломійцями (8 дворів).[6]

10 лютого 1726 р. придбав у ротмістра Якова Семеновича Ялинського с. Жукотки (42 двори) за 2½ тис. золотих.[6] А в 1728 р. у тих же Ялинських також частину ґрунту ігровецького[4].

Родина

Був одружений з Оленою Жураковською[7][4], донькою ніжинського полковника Лук'яна Жураковського. Про неї відсутні будь-які відомості, крім того, що померла в лютому 1728[6], народивши в шлюбі трьох дітей:

• Семен Якович (*1724 — †1752) — бунчуковий товариш. Був одружений з Ганною Андріївною Стахович, а після з Анастасією Степанівною Стахович.
• Гафія Яківна (*1726 — †?) — була одружена з бунчуковим товаришем Іваном Івановичем Скоропадським.
• Софія Яківна (*? — †?)

Згідно з «Малоросійським родословником» після смерті батька вони знаходились в опіці свого дядька Андрія[6], проте український історик і дослідник козацької старовини Володимир Кривошея вказував що єпископ Іродіон (Жураківський) захопив рухоме і нерухоме майно покійного, і взяв в опіку сина і доньку.[4]

Примітки

1. “Портрет Якова Полуботка” (XVIII ст.)
2. Горобець В. М. Полуботки // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 375. — ISBN 978-966-00-1142-7.
3. Гетьмани України та кошові Запорозької Січі / Олександр Уривалкін, Михайло Уривалкін. — К. : Дакор : КНТ, 2008. — 394,[1] с. : іл., портр.
4. Кривошея В.В.Українське козацтво в національній пам'яті. Чернігівський полк. Том. І. — К.: ДП "НВЦ «Пріоритети», 2012. — 516 с.
5. Була колись на Трубежі Полуботкова слобода
6. В. Л. Модзалевский. «Малороссийский родословник». Том четвертый. П. — С. С 40 портретами и 3 снимками. Киев. Типо-Литография "С. В. Кульженко". Пушкинская № 4. 1914.
7. До питання іконографії чернігівського роду Полуботків (за матеріалами Національного музею історії України та Національного художнього музею України)