Горобець Віктор Миколайович
Ві́ктор Миколайович Горобе́ць (нар. 1 липня 1964, с. Бичева Любарський район Житомирська область) — український історик, дослідник середньовічної та ранньомодерної історії України. Доктор історичних наук (2002), професор (2007). Заслужений діяч науки і техніки України (2008). Завідувач сектору соціальної історії Інституту історії України НАН України. Професор кафедри історії Росії історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2001—2013). БіографіяНародився в с. Бичева (нині село Житомир. р-ну Житомирської обл.). Упродовж 1979— 83 рр. навчався в Коростишівському педагогічному училищі (нині Коростишівський педагогічний коледж ім. І.Франка), яке закінчив з відзнакою. 1990 закінчив з відзнакою історичний факультет Київського університету (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка). Тоді ж на посаді стажиста-дослідника відділу історії феодалізму розпочав науково-дослідну роботу в Інституті історії АН УРСР (нині Інститут історії України НАН України). З 1992 р. — молодший науковий співробітник, з 1993 р. — науковий співробітник, з 1997 р. — старший науковий співробітник, з 2002 р. — провідний науковий співробітник відділу історії України середніх віків і раннього нового часу. 2002 р. виступив ініціатором створення й очолив Центр досліджень проблем соціальної історії Інституту історії України НАН України, реформований 2011 р. в сектор соціальної історії. Один із засновників і відповідальний редактор щорічника «Соціум: альманах соціальної історії» (видається з 2002 р.). Упродовж 1995—97 рр. працював (за сумісництвом) старшим науковим співробітником Національного університету «Києво-Могилянська академія». Викладав курси з політичної та соціальної історії України та Центрально-Східної Європи в Київському національному університеті ім. Т.Шевченка, працюючи в 2001—13 рр. (за сумісництвом) професором кафедри історії Росії. Стажувався та викладав в Ягеллонському (Краків), Люблінському, Жешувському, Гданському, Вроцлавському, Католицькому (Люблін) та Варшавському університетах. Упродовж 2004—08 рр. — член Експертної ради з історичних наук ВАК України, з 2016 — член Експертної ради з питань проведення експертизи дисертаційних робіт з історичних наук Міністерства освіти і науки України. 2002—14 рр. входив до складу спільної українсько-російської комісії істориків. Член Українського національного комітету з вивчення країн Центральної і Південно-Східної Європи. З 2010 р. — член редколегії «Українського історичного журналу». З 2018 р. — член редколегії «Studia Podlaskie» (видання Інституту історії та політичних наук Білостоцького університету, Польща), з 2020 р. — член редколегії «Roczniki Humanistyczne (Towarzystwo Naukowe KUL Wydział Nauk Humanistycznych Katolickiego Uniwersytetu Lubelskiego Jana Pawła II)». Був відповідальним редактором видань: «Повсякдення ранньомодерної України: історичні студії в 2-х томах», «Дві Русі», «Війни і мир», «Україна: хронологія розвитку, т. 4: На порозі Нового часу (від Люблінської унії до кінця ХVIII ст.)» тощо. Коло наукових інтересів охоплює проблеми політичної і соціальної історії середньовічної та ранньомодерної України та Центрально-Східної Європи, міжнародних відносин. 1993 р. захистив канд. дисертацію «Малоросійська колегія та реформи державного устрою України: 1722—1727 рр.» (науковий керівник — академік НАН України Валерій Смолій), 2002 р. — докторську дисертацію «Проблема легітимації еліти козацької України в зовнішньополітичній діяльності Гетьманату: стосунки з Російською державою та Річчю Посполитою (1654—1665)». Автор понад 600 науких праць, у т. ч. понад 30 індивідуальних і колективних монографій. Активно займається популяризацією історичних знань на радіо, телебаченні, друкованих ЗМІ. 1997 р. відзначений Стипендією Президента України. Лауреат 4-го Міжнар. конкурсу наук. проєктів Московського міжнародного наукового фонду та фонду Форда (США; 1998), конкурсу наукових проєктів НТШ в Америці (2004) та Нагороди ім. Івана Виговського Варшавського університету (2020). Нагороджений почесним званням "Заслужений діяч науки і техніки України" (2008), Грамотою Верховної Ради України (2006), подякою Президії НАН України (2011), Грамотою Київського національного університету ім. Т.Шевченка (2011), Ювілейною почесною грамотою Президії НАН України (2018), Відзнакою НАН України "За підготовку наукової зміни" (2024).[1] ПраціМонографії:
Колективні монографії:
Підручники і навчальні посібники:
Наукові статті: Ukrayna ve Orta Doğu Avrupa’nın Tarihinde 1654 Pereyaslav Konseyi//UKRAYNA. Editörler Prof. Dr. İsmail Aydıngün, Dr. Öğr. Üyesi Valeriy Morkva. Ankara: ATATÜRK ARAŞTIRMA MERKEZİ, 2024. Р. 123-160 Відчитування імперії: ліквідація Гетьманщини як “стратегія інтеграції”//Бюлетень українського товариства з дослідження вісімнадцятого століття. Випуск 2. Університет Альберти (Канада), КІУС, 2024. С.29-38 Як російські історики відшукали «добру імперію». Ліквідація Гетьманщини у світлі «нової» імперської історіографії (2014—2022 рр.)// Український історичний журнал. 2024. № 1 (574). С. 130—150 Спадщина Польсько-Литовської держави в соціокультурних процесах Козацького Гетьманату другої половини XVII–XVIIІ ст.// Człowiek tworca historii. T.2. Bialystok: Wydawnictwo E-BIT, 2024. s. 551-575 Colonel of the Zaporozhian Host: The Right to Free Elections in Light of Cossack Traditions, Prescribed Regulations, and Political Realities // Eighteenth-Century Ukraine. New Perspectives on Social, Cultural, and Intellectual History. Ed. by Zenon E. Kohut, Volodymyr Sklokin and Frank E. Sysyn. Montreal: McGill-Queen's University Press, 2023. P.219-246 Виборність старшини як політико-культурна цінність і маркер автономії козацького Гетьманату//Roczniki Humanistyczne. 2022 tom 70, numer/zeszyt 2. S.25-39 Традиції самоврядності козацької України в контексті інтеграційних практик Російської імперії: новації //ВИВЛIОθИКА: E-Journal of Eighteenth-Century Russian Studies. The University of Illinois Urbana-Champaign Library, in Urbana, Illinois. 2022, Vol.10. P. 38-59 Примітки
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia