Бичева

село Бичева
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Житомирський район
Тер. громада Любарська селищна громада
Код КАТОТТГ UA18040290040036619
Облікова картка с. Бичева
с. Бичева (до 2017 р.) 
Основні дані
Населення 681 (2001)
Площа 23,884 км²
Густота населення 28,51 осіб/км²
Поштовий індекс 13153
Географічні дані
Географічні координати 49°45′2″ пн. ш. 27°46′40″ сх. д. / 49.75056° пн. ш. 27.77778° сх. д. / 49.75056; 27.77778
Середня висота
над рівнем моря
272 м
Водойми р. Попівка
Найближча залізнична станція Адампіль
Відстань до
залізничної станції
22 км
Місцева влада
Адреса ради вул. Незалежності, 38, смт Любар, Житомирський р-н, Житомирська обл., 13101
Карта
Бичева. Карта розташування: Україна
Бичева
Бичева
Бичева. Карта розташування: Житомирська область
Бичева
Бичева
Мапа
Мапа

Бичева́ — село в Україні, у Любарській селищній територіальній громаді Житомирського району Житомирської області. Кількість населення становить 681 особу (2001). У 1923—2017 роках — адміністративний центр однойменної сільської ради.

Географія

Селом протікає річка Попівка. Розташоване за 20 км на південь від Любара та 22 км від найближчої залізничної станції Адампіль[1].

Населення

У 1885 році кількість мешканців села — 801, дворів — 142[2].

Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців села становила 1 468 осіб, з них: православних — 1 403, чоловіків — 724, жінок — 744[3].

Відповідно до перепису населення СРСР, на 17 грудня 1926 року чисельність населення становила 1 785 осіб, з них за статтю: чоловіків — 851, жінок — 934; етнічний склад: українців — 1 772, євреїв — 1, поляків — 7, чехів — 5. Кількість домогосподарств — 403, з них, несільського типу — 3[4].

Станом на 1972 рік, кількість населення становила 1 031 особу, дворів — 297[1].

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 770 осіб, станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 681 особу[5].

Історія

В середині 19 століття — велике село в Літинському повіті, мешканців чоловічої статі — 376 осіб, землі селянської — 872 десятини, поміщицької — 1 110 дес. Перебувало у власности князя Голіцина, раніше належало Шашкевичам[6].

У 1885 році — колишнє власницьке село Качанівської волості Літинського повіту Подільської губернії, була церква, школа, гостиний двір, водяний млин[2].

В кінці 19 століття — село Качанівської (згодом — Терешпільська) волості Літинського повіту, мало церкву, школу та млин[7].

1 листопада 1921 року під час Листопадового рейду в районі села Бичева проходив бій між Подільською групою (командувач Михайло Палій-Сидорянський) Армії Української Народної Республіки та 7-м кавалерійським полком (командир — Ілля Дубинський) 1-ї бригади 2-ї кавалерійської дивізії московських військ, що переслідував групу.[8]

У 1923 році увійшло до складу новоствореної Бичівської сільської ради, котра, від 7 березня 1923 року, стала частиною новоутвореного Терешпільського району Вінницької округи; адміністративний центр ради. 17 червня 1925 року, відповідно до постанови ВУЦВК та РНК УСРР «Про адміністративно-територіяльне переконструювання Бердичівської й суміжних з нею округ Київщини, Волині й Поділля», село, разом із сільською радою, передане до складу Любарського району Бердичівської округи[9]. Відстань до районного центру, містечка Любар — 20 верст, до окружного центру, м. Бердичів — 70 верст, до залізничної станції «Семки» — 15 верст[4].

13 лютого 1935 року, відповідно до постанови Президії ВУЦВК «Про склад нових адміністративних районів Вінницької області», село, в складі сільської ради, передане до новоствореного Остропільського району Вінницької області[9]. Станом на 1 вересня 1946 року — адміністративний центр Бичівської сільської ради Остропільського району Кам'янець-Подільської області[10].

На фронтах Другої світової війни воювали 173 жителі села, 97 з них загинули, 99 нагороджені орденами та медалями. На їх честь, у 1944 році споруджено пам'ятник.

За радянської влади в селі розміщувалася центральна садиба колгоспу ім. Чапаєва, що мав земель 1922 га, з них ріллі — 1833 га. Господарство вирощувало зернові й технічні культури, мало м'ясо-молочне виробництво. В селі була 8-річна школа, будинок культури, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячі ясла та дві крамниці[1].

5 лютого 1965 року, відповідно до указу Президії Верховної Ради Української РСР "Про внесення змін до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 4 січня 1965 року «Про внесення змін в адміністративне районування Української РСР», с. Бичева Мшанецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, передане до складу Любарського району Житомирської області з підпорядкуванням Великоволицькій сільській раді[11]. 5 липня 1965 року, відповідно до рішення Житомирського облвиконкому № 403 «Про зміни в адміністративно-територіальному поділі Бердичівського, Дзержинського, Любарського, Новоград-Волинського і Радомишльського районів, та про об'єднання окремих населених пунктів області», відновлено Бичівську сільську раду в складі Любарського району[9].

10 березня 2017 року село увійшло до складу новоствореної Любарської селищної територіальної громади Любарського району Житомирської області[12]. Від 19 липня 2020 року, разом з громадою, в складі новоствореного Житомирського району Житомирської області[13].

Постаті

Див. також

Примітки

  1. а б в Історія міст і сіл Української РСР. Бичева, Любарський район, Житомирська область. http://ukrssr.com.ua/. Процитовано 8 січня 2022.
  2. а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя. http://elib.shpl.ru/ (російська) . Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. с. 271. Архів оригіналу за 18 квітня 2018. Процитовано 8 січня 2022.
  3. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий, по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. (російська) . Санкт-Петербург: типография «Общественная польза»: паровая типо-литография Н.Л. Ныркина, 1905. с. 158. Процитовано 8 лютого 2023.
  4. а б Список населених пунктів Бердичівської округи (Попередні дані Всесоюзного перепису населення 17-XII 1926 р.) (PDF). http://history.org.ua/. Бердичів. 1927 р. с. 124-125. Архів оригіналу (PDF) за 21 листопада 2021. Процитовано 8 січня 2022.
  5. Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021 року. Процитовано 8 січня 2022.
  6. Biczowa // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 203. (пол.)
  7. Biczowa // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 133. (пол.)
  8. Лицарі Зимових походів. 1919—1922 рр./ Я.Тинченко. — К.: «Темпора», 2017. — с. 231.
  9. а б в Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки. Інститут історії України НАН України (українська) . Упор. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Житомир, видавництво «Волинь». 2007. с. 202, 524, 537, 582. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 8 січня 2022.
  10. Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ на 1 вересня 1946 року. https://archive.org/. 1947. с. 238. Процитовано 8 січня 2022.
  11. Про внесення змін до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 4 січня 1965 року «Про внесення змін в адміністративне районування Української РСР». Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 20 листопада 2020. Процитовано 8 січня 2022.
  12. Картка постанови. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 1 листопада 2021. Процитовано 8 січня 2022.
  13. Про утворення та ліквідацію районів. http://www.golos.com.ua/. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 8 січня 2022.

Посилання