|
Плоске (Полтавський район)
Пло́ске — село в Україні, у Мачухівській сільській громаді Полтавського району Полтавської області. Входить до Мачухівської сільської громади. Населення становить 562 особи. До 2020 орган місцевого самоврядування — Плосківська сільська рада. ГеографіяСело Плоске знаходиться на правому березі річки Полузір'я, вище по течії на відстані 1,5 км знаходиться село Левенціівка, нижче по течії на відстані 3 км — село Чередники, на протилежному березі — село Твердохліби. Річка в цих місцях звивиста, утворює багато боліт. ІсторіяХутір Плоске заснований українськими козаками[1]. За даними Генерального опису Лівобережної України 1765—1769 рр. хутір Плоске на річці Полузір'є входив до складу Полтавської сотні Полтавського Полку[2]. Населення займалось сільським господарством, рибальством, торгівлею. У Плоскому щорічно проводився ярмарок[3][4] У 1826 році з ініціативи Сахновського в селі збудовано кам'яну Спасо-Вознесенську церкву, богослужіння в якій відбуваються і досі. З часом більшість жителів села були закріпачені, а більшість придатних для обробітку земель стали власністю поміщиків[5]. Так за даними 1846 року у с. Плоскому значиться вже 261 поміщицьких селян. За даними 1859 року у власницькому селі Полтавського повіту Полтавської губернії мешкало 679 осіб (347 чоловічої статі та 332 — жіночої), налічувалось 85 дворових господарств, існувала православна церква та завод[6]. У 1863 р. у с. Плоскому Полтавського повіту, Полтавської губернії була Плосківська (Площанська) волость для тимчасово зобов'язаних селян. Плосківська волость існувала включно до 1920 року[7]. У другій половині ХIХ ст. в Полтавській губернії почали відкриватись початкові школи різних напрямків: земські, церковно-парафіяльні, школи грамоти. Значну роль у розвитку шкіл на Полтавщині відіграли повітові земства. У 1872 році Полтавське земство відкрило школу у с. Плоске в якій навчалось 18 учнів обох статей. Нагляд за земськими школами здійснювали члени земських рад та попечителі[8]. З 1884 року поряд із земськими школами почали відкриватись церковно-парафіяльні (приходські) школи, які створювалися священиками за кошти церковного приходу. У 1889 р. в селі відкрито церковно-парафіяльну школу в якій навчалося 64 учні. Серед перших учнів Площанської церковно-парафіяльної школи був майбутній письменник-гуморист О. І. Ковінька. В однокласних церковно-парафіяльних школах вивчали закон божий, церковний спів, російську мову (читання і письмо), арифметику. У двокласних церковно-парафіяльних школах окрім цього вивчали історію та церковнослов'янську мову. У той час у школі за будь-яку провину дітей карали різками.[9][10]. Земська та церковно-парафіяльна школи не охоплювали всіх дітей волості початковою освітою. На 01.01.1914 року у Площанській школі не навчались 36,4 % дітей[11]. Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі, центрі Площанської волості, мешкало 762 особи, налічувалось 135 дворових господарств, існували православна церква, постоялий будинок і 2 лавки[12].  У 1889 році при церкві відкрито церковнопарафіяльну школу, у якій навчалося 64 учні[13]. За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 950 осіб (459 чоловічої статі та 491 — жіночої), з яких 925 — православної віри[14][15]. За даними 1910 р. у с. Плоскому було 187 дворових господарств і проживало 1113 жителів. У 1911 р. в селі збудовано земством та відкрито початкову школу[16]. Після поразки Української національно-визвольної революції, у кінці листопада 1919 року с. Плоске, як і всю приполтавську територію, окуповала орда більшовицької Росії. У селі було встановлено окупаційну владу російських більшовиків. Після окупації України у школі навчалось багато дітей, але учнів виховували у дусі відданості окупаційній російській більшовицькій владі[17]. За переписом 1926 р. у с. Плоскому Плосківської сільської ради Решетилівського району, Полтавської округи було 255 дворів та проживало 1240 жителів. У селі відкрили клуб і хату-читальню[18]. Під час штучних голодоморів у 1932—1933 та 1946—1947 роках, організованих окупаційною владою російських більшовиків, люди в селі помирали від голоду. У «Національній книзі пам'яті жертв голодомору 1932—1933 років в Україні» інформація про померлих від голоду у с. Плоске відсутня. Її не вдалось встановити так-як цей злочин ретельно приховувався окупаційною владою. Але у навколишніх селах, наприклад, у с. Мирне, з розповіді жительки цього села Вовк О. В., від голоду померло 50 жителів[19]. У 1931—1933 роках крім Плоского ще працювала початкова школа у селі Сліпки. Під час голодомору, незважаючи на відсутність продуктів, діти у школах харчувалися один раз на день, отримували суп. Так школа намагалась рятувати дітей від голодної смерті.[20]. Наприкінці 30-х років XX століття Вознесенську церкву намагалися зруйнувати решетилівські комуністи, але за свідченнями місцевих жителів, церква вистояла обстріл і продовжувала працювати під час війни. У післявоєнні роки радянська влада закрила церкву, приміщення використували для потреб місцевого колгоспу. Перед Другою світовою війною у селі не було радіо та електроенергії працювала лише хата-читальня[21]. 17 вересня 1941 року село Плоске окупували війська ве́рмахту Німеччини. Під німецькою окупацією навчання у школі розпочався 1-го вересня 1942 року, але навчалися лише учні 1–4 класів. Школа працювала до березня 1943 року. За період німецької окупації з 17.09.1941 по 24.09.1943 рр. з території Плосківської сільської ради на примусові роботи до Німеччини було вивезено 70 жителів. При відступі німецьких військ, карателі зруйнували колгоспні будівлі, спалили одну з найбільших і найкращих будівель школи та багато будинків сільських жителів[22][23]. Після звільнення Полтавщини від німецької окупації, у Плоскому з 10 жовтня 1943 року почала працювати семирічна школа. У той час не було підручників, зошитів, класи не опалювалися, люди у селі жили бідно і більшості учнів не вистачало одягу та взуття. Тоді в один клас ходили учні різного віку, серед яких були й учасники війни. У селах Левенцівка та Сліпки працювали початкові школи. За свідченням вчительки початкових класів Осадчої К. П., дітей у школі було багато, але на два перших класи був лише один буквар. У класах було холодно, чорнило замерзало. А після уроків учні працювали у колгоспі — перебирали кукурудзу, збирали картоплю, а у весняно-літню пору пололи буряки, також учні приймали участь в художній самодіяльності[24]. У 1949—1950 навчальному році відкрито Площанську середню школу у якій почали навчання 402 учні. У 1970 р., через малу кількість дітей, школу перевели на восьмирічну, а з 1983 р. вона знову стала середньою. У 1984—1986 роках відкриваються початкові школи у селах Твердохліби і Левенцівка[25]. У післявоєнний час Площанській сільській раді підпорядковувались села Браїлки, Левенцівка, Сліпки, Тарани, Твердохліби, Чередники. У селі колгосп «Шлях до комунізму», середня школа, будинок культури, бібліотека, історико-краєзнавчий музей, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячий садок[26][27]. У 1994 році розпочалася реставрація Вознесенської церкви, але коштів вистачило лише на певне відновлення дзвіниці й частини приміщення. У 2002 році під куполом з'явилися дзвони, які встановили за кошти плосківської громади. 24 травня 2012 року в селі Плоске відкрито Решетилівські філії відділеннь соціально-побутової адаптації, організації надання адресної натуральної та грошової допомоги. У 2013 році Вознесенська церква знову почала працювати, було відремонтовано значну частину приміщення. У свято Вознесіння Господнього Високопреосвященнійший архієпископ Полтавський і Кременчуцький Федір відвідав с. Плоске з нагоди храмового свята та Дня села. 12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 721-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області», село увійшло до складу Мачухівської сільської громади[28]. 19 липня 2020 року, в результаті адміністративно — територіальної реформи та ліквідації Решетилівського району, село увійшло до складу новоутвореного Полтавського району[29]. Освітні закладиПлосківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Решетилівської районної ради Полтавської області Школу було відкрито у 1872 році.[30] Місцеві пам'ятки
 Відомі люди
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
