Каленики (Полтавський район)

село Каленики
Країна	Україна
Область	Полтавська область
Район	Полтавський район
Тер. громада	Решетилівська міська громада
Код КАТОТТГ	UA53080390210087876
Облікова картка	Каленики
Основні дані
Засноване	1666 року
Населення	617
Поштовий індекс	38431
Телефонний код	+380 5363
Географічні дані
Географічні координати	49°31′30″ пн. ш. 33°51′18″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	80 м[1]
Водойми	р. Псел
Місцева влада
Адреса ради	38400, Полтавська обл., Полтавський р-н, м. Решетилівка, вул. Покровська, 14
Карта
Каленики
Каленики
Мапа

Кале́ники — село в Україні, у Решетилівській міській громаді Полтавського району Полтавської області. Населення становить 617 осіб.

Географія

Село Каленики знаходиться на лівому березі річки Псел, вище за течією на відстані 5 км розташоване село Шилівка, нижче за течією на відстані 4 км розташоване село Сухорабівка. Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці та заболочені озера.

Історія

За переказами село Каленики засноване козаком Калеником наприкінці XVI — на початку XVII століття.

Вперше Каленики у писемних джерелах згадується під 1666 роком у Малоросійських Переписних книгах 1666 року як село у складі Остап'євської сотні Миргородського полку.

За даними на 1859 рік у козацькому селі Хорольського повіту Полтавської губернії мешкало 1114 осіб (565 чоловічої статі та 549 — жіночої), налічувалось 173 дворових господарства, існувала православна дерев. церква[2].

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі, центрі Калениківської волості, мешкало 1750 осіб, налічувалось 210 дворових господарств, існували православна церква, 2 постоялих будинки, кузня, 47 вітряних млинів, 3 маслобійних заводи[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зменшилась до 1144 осіб (556 чоловічої статі та 588 — жіночої), з яких 1137 — православної віри[4].

1900 - 148 дворів та 1473 житель.[5]

1910 - 187 дворів та 1041 житель, орної землі 752 десятин та 2 парові млини.[5]

Радянський режим проголошено в січні 1918 року. В 1921 створено перший комнезам (18 чоловік). Першим колективним господарством в селі був ТСОЗ, 1930 організовано с. г. артіль.[5]

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 220 жителів села[6].

Під час німецько-фашиської окупації (17.ІХ.1941 - 24.ІХ.1943) вивезено до німеччини на примусові роботи 5 чоловік, село було спалено.[5]

До серпня 1959 були центом одноіменної сільради.[5]

29.VIII.1959 року Калениківська і Сухорабівська сільради об'єднані в одну сільраду.[5]

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 721-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області», село увійшло до складу Решетилівської міської громади[7].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно - територіальної реформи та ліквідації Решетилівського району, село увійшло до складу новоутвореного Полтавського району Полтавської області[8].

Економіка

• «Агрос-Полтава», ТОВ.

Об'єкти соціальної сфери

• Сільська рада.
• Будинок культури.
• Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів.
• Дитячий садок.
• Фельдшерсько-акушерський пункт.
• 4 магазини.
• База відпочинку (на березі річки Псел).

Пам'ятки

На околиці села розташований гідрологічний заказник місцевого значення «Калениківський»[9].

Відомі люди

В селі народилися:

Гнений Петро Демидович — технолог обтискного цеху комбінату «Азовсталь», Герой Соціалістичної Праці.

Гальченко Іван Васильович — директор Кременчуцького педагогічного коледжу імені А. С. Макаренка, заслужений працівник освіти України, кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ступеня.

Примітки

1. Погода в селі Каленики. Архів оригіналу за 19 грудня 2011. Процитовано 13 червня 2008.
2. рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с., (код 4383)
3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
4. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-173. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
5. Kudryt︠s︡ʹkyĭ, A., ред. (1992). Poltavshchyna--ent︠s︡yklopedychnyĭ dovidnyk. Kyïv: "Ukr. ent︠s︡yklopedii︠a︡" im. M.P. Baz︠h︡ana. ISBN 978-5-88500-033-8.
6. Каленики. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.^[недоступне посилання]
7. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 9 листопада 2021. Процитовано 3 квітня 2021.
8. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
9. Рішення п'ятнадцятої сесії [[Полтавська обласна рада|Полтавської обласної ради народних депутатів]] шостого скликання від [[28 лютого]] [[2013]] року «Про організацію та оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду Полтавської області» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 2 квітня 2015. Процитовано 23 березня 2015.

Портал «Географія»   Портал «Україна»