Плазів

Село Плазів пол. Płazów Недіюча українська Церква Успіння Богородиці (УГКЦ) Герб Координати 50°19′00″ пн. ш. 23°15′00″ сх. д. Країна ПольщаПольща Воєводство Підкарпатське воєводство Повіт Любачівський повіт Гміна Наріль Населення 468 осіб (2011[1]) Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2 Телефонний код (+48) 16 Поштовий індекс 37-614 Автомобільний код RLU SIMC 0607021 GeoNames 762069 OSM ↑2004586 ·R (Ґміна Наріль) Плазів Плазів (Польща) Плазів Плазів (Підкарпатське воєводство)  Плазів у Вікісховищі

Плазів (пол. Płazów) — село в Польщі, у гміні Наріль Любачівського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 468 осіб (2011[1]).

У 1975—1998 роках село належало до Перемиського воєводства.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][2]:

	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	248	51	160	37
Жінки	220	40	113	67
Разом	468	91	273	104

Історія

Село відоме з 1614 року, засноване на етнографічній українсько-польській межі. Тут було розвинутий цеховий іконопис, щільно пов'язаний із відповідними школами Перемишля. Село отримало привілей на ярмарок, який розвинув Плазів у помітне містечко Надсяння.

1691 року тут засновано візантійську парафію, яка існувала паралельно з римо-католицькою.

У ХІХ столітті Плазів стає визнаним центром цехової гравюри, тут працюють численні майстерні з виготовлення друкованих дереворитних образків релігійного змісту. У 1830-их роках тут творив гравер Матвій Кострицький. Плазівські майстри дереворізу були водночас і вибійниками. А їхні практики знайшли своїх наслідувачів в українських містах Рава Руська та Медика. Активна робота граверів Плазова зберігалася до 1890-их років.

Станом на 1.01.1939 в селі проживало 930 осіб, з них 530 українців-грекокатоликів, 100 українців-римокатоликів, 210 поляків, 90 євреїв[3]. Місцева греко-католицька парафія належала до Чесанівського деканату Перемишльської єпархії. Село входило до ґміни Плазув Любачівського повіту Львівського воєводства Польської республіки.

У середині вересня 1939 року німці окупували село, але вже 26 вересня 1939 року відступили і передали Червоній армії, оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова правобережжя Сяну належало до радянської зони впливу. Однак Сталін обміняв Закерзоння на Литву і на початку жовтня СРСР передав село німцям, південніше села проліг кордон. За німецької окупації у селі діяла українська школа[4].

Згідно з опублікованими спогадами членів Товариства «Любачівщина», у 1944-45 роках у Плазові та сусідніх селах відбулись сутички між озброєними учасниками польського та українського підпіль, що в подальшому вилилось у терор польських боївок проти цивільного населення. Під загрозою знищення практично все українське населення с. Плазова змушене було втікати, а ті, що не втекли, зазнали переслідувань і виселень у рамках Акції «Вісла».

У червні 1944 року від рук польських бойовиків загинув мешканець села Стефан Ступак, похорон якого вилився в українську маніфестацію[5].

Примітки

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Плазів

1. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
2. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
3. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 46.
4. Макар Ю., Горний М., Макар В., Салюк А. Від депортації до депортації. Суспільно-політичне життя холмсько-підляських українців (1915—1947). Дослідження. Спогади. Документи: У трьох томах. — Чернівці : Букрек, 2011. — Т. 1. Дослідження. — С. 418.
5. Давидко В. Наш герой — Стефан Ступак із с. Плазів//Вісник Любачівщини. — № 15. — Львів, 2007. — С. 96. Архів оригіналу за 3 вересня 2019. Процитовано 17 січня 2020.