В 1702 році на місці села була слобода Вільхуватка.
1752 року з утворенням Нової Сербії сюди переселились 220 сербських прикордонників з сім'ями. У 1752–1764 роках в поселенні знаходилась Дев'ята рота новосербського кінного Гусарського полку. Інші назви села: Вільховатський шанець, Панчов, Панчів, Панчєв (сербський аналог — Панчєво).
У 1980-ті роки село переживало період розквіту. Тут було збудовано палац культури, ресторан «Вись», телецентр та інші об'єкти соціальної інфраструктури. Вперше в районі у Панчевому розпочав мовлення місцевий «39-й» телеканал. Було розпочато, але невдовзі згорнуто будівництво торгового центру та нового приміщення дитсадка.
Населення
У роки Голодомору1932—1933 років населення Панчевого зменшилось з понад 6 тисяч до 252 чоловік[6]
В 1940 році в селі проживало 2142 працездатних осіб[7], загальна кількість — близько 4400 чоловік..
В селі діють ЗОШ I—III ступенів, ДНЗ «Малятко», православна церква, сільський будинок культури, дільнична лікарня, будинок престарілих, дільничний пункт міліції, аптека та численні магазини.
В музеї Панчівської школи поряд з речами і рукописами письменника та краєзнавця Миколи Олександровича Стояна зберігаються літературні видання його випускників: поетична збірка «Покинута криниця» відомого в Києві лікаря-онколога Євгена Поліщука, поезії та нариси професора кафедри агрономії Центральноукраїнського технічного університету Валентина Маткевича, прозові видання заслуженого журналіста Росії та Хакасії Олеся Грека, автобіографічна книга Віктора Андрійовича Боська «Голуби та скрипка», один із розділів якої присвячений Миколі Олександровичу, а також проби пера інших його учнів, більшості з яких вже немає в живих.
У братській могилі поховано 156 радянських солдат, які загинули під час звільнення села; імена близько двох десятків з них вказані на меморіальній плиті над могилою. На інших плитах викарбувані імена всіх загиблих вояків-вихідців з села.
Радянських воїнів, братська могила
на кладовищі
На могильній плиті під пам'ятником розміщено епітафію:
Вечная память героям, павшим в боях за свободу и независимость нашей Родины.(рос.)
↑Макаревский Ф. Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии. Церквы и приходы прошедшего XVIII столетия. Вып. 1. — Екатеринослав: Типография Я. М. Чаусского, 1880. — С. 1036—1037, 1041.
↑Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)