|
Листопадове
Листопа́дове — село в Україні, у Новомиргородській міській громаді Новоукраїнського району Кіровоградської області, розташоване на правому березі річки Турії (права притока Великої Висі, у розмовній мові — Гептурка). Населення — 1 198 чоловік. Колишній центр Листопадівської сільської ради. Географія Село розташоване на підвищенні, утвореному високим берегом Листопадівського ставу. Ландшафт села перемінний, пологі улоговини в нижній частині схилів чергуються зі стрімкими схилами ярів. Від Новомиргорода Листопадове відділене греблею через річку Турія. Відстань до центральної частини районного центру — 5 км, до Кропивницького — 86 км. Клімат помірний, континентальний. Поблизу села знаходяться значні поклади глини, придатної для виготовлення цегли. ІсторіяЛистопадове засноване 1772 року втікачами з Полтавщини та Поділля. У 1791 році Листопадове від князя Потьомкіна, що викупив ці землі у Любомирських, переходить до генерала Висоцького. В першій половині XIX століття генералом Висоцьким було збудовано греблю на річці Турія. З лютого 1833 року Листопадове та Краснянка переходять у власність братів Лопухіних. Після реформи 1861 року життя мешканців активізувалось, чому значною мірою цьому сприяла близькість златопільського ринку, а з 1914 року — залізничної станції. У 1889 році в обох селах існувала одна православна церква, церковно-приходська школа, чотири млини та дві кузні. На бажання віруючих правити службу українською мовою і не підпорядковуватись Московському Патріархату на підставі постанови Президії Церковної Ради від 7 липня 1921 року парафія Церкви Різдва Пресвятої Богородиці села Листопадового за № 2.205 від 14 липня 1921 року приєднана до Всеукраїнської Спілки Православних Парафій, тобто стала парафією УАПЦ[1]. На фронтах Другої світової війни загинуло 103 листопадівських воїни. В 1967 році в селі було збудовано сучасне приміщення школи. Місцевості
НаселенняСтаном на 1808 рік в селі налічувалось 79 дворів та 658 мешканців. У 1864 році населення Листопадового становило 1212 чоловік.[2] У 1889 році в Листопадовому та Краснянці в 275 дворах мешкало 1748 чоловік. Станом на 1970 рік, у селі проживало 1480 осіб. Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1256 осіб, з яких 579 чоловіків та 677 жінок.[3] За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1234 особи.[4] Станом на 1 січня 2015 року, у селі проживає 1198 осіб.
МоваРозподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]
Інфраструктура
На території села працює школа, дошкільний навчальний заклад, фельдшерсько-акушерський пункт, бібліотека та сільський будинок культури. Діє поштове відділення, п'ять магазинів та кафе-бар «Калина». Село повністю газифіковане. Сільське господарствоЗемлі сільськогосподарського призначення на території сільської ради обробляє ТОВ «Агрокапітал-Кіровоград», до складу якого у 2008 році увійшло місцеве селянсько-фермерське господарство «Стожари».[6] На сільському ставку широко розвивається рибальство. ВулиціВ Листопадовому налічується 10 вулиць та 2 провулки:[7] 
Загальна протяжність вулиць — 14 км. Більшість з них (11,2 км) мають тверде покриття; вул. Шевченка вимощена бруківкою. ТранспортЧерез село проходить міжобласна автомобільна дорога Т 2401 (Городище — Устинівка). Регулярні перевезення здійснюють рейсові автобуси сполученням: ЦерквиВ перші роки заснування села у Листопадовому була збудована невелика церква. Наприкінці XVIII століття, у період масового заселення, через дорогу від старої церкви було збудовано просторішу, дерев'яну, з кам'яним фундаментом та бляшаною покрівлею. Нині це територія між адміністративним корпусом СФГ «Стожари» і братською могилою. Церква Різдва Пресвятої Богородиці проіснувала до 1960-их років. Приміщення використовувалось як комора колгоспу «Комуніст», а згодом було спалене. Про існування церкви на колишньому дворищі нагадує берест (дуже обгорів, але досі зеленіє) і хрест, освячений 31 жовтня 2004 року.[9] 20 вересня 2014 року, напередодні храмового свята, у Листопадовому було урочисто освячено новозбудовану каплицю на честь Різдва Божої Матері, встановлену на місці спаленої церкви за кошти мешканців села та місцевих підприємців.[10] Пам'ятники
Культура
Відомі люди
Листопадове у своєму щоденнику згадує Павло Тичина, який проїздив тут 1920 року з капелою Кирила Стеценка дорогою до Златополя та Новомиргорода.[13][14] Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
