Отруйні речовини подразнювальної дії

Отру́йні речови́ни подра́знювальної ді́ї — хімічні речовини, які в мінімальних концентраціях вибірково діють на нервові закінчення слизових оболонок дихальних шляхів, кон'юнктиви очей і викликають відчуття печії, болю[1].

Основні параметри

Кон'юнктива очей, слизова дихальних шляхів мають багато нервових закінчень, які доступні для контакту з отруйними речовинами і тому найчутливіші до них.

Виділяють дві групи отруйних речовин подразнювальної дії:

• лакриматори — сльозогінні отруйні речовини, які подразнюють переважно органи зору, викликають інтенсивну сльозотечу. Основними представниками цієї групи є хлороацетофенон (ХАФ — CN), CS, CR та навчальна отруйна речовина — хлоропікрин (PS);
• стерніти — переважно впливають на слизову оболонку дихальних шляхів, що викликає інтенсивне чхання та кашель. Основними представниками цієї групи є речовина адамсит (DM).

Конвенція про хімічну зброю

В 1993 році була погоджена, та з 1997 року набрала чинності Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення, застосування хімічної зброї та про її знищення.

Конвенція запровадила поняття «засобів боротьби з масовими заворушеннями», які було визначено як «будь-який не включений до списків хімікат, здатний швидко викликати в організмі людини подразнення органів чуття або фізичні розлади, які зникають через короткий відрізок часу після закінчення дії.»[2]

При чому, Конвенція (стаття 1, пункт 5) забороняє «використання хімічних засобів боротьби з заворушеннями як засобу ведення війни» (зокрема, це стосується отруйних речовин подразнювальної дії) так само як і решти токсичних хімікатів[3].

На відміну від перелічених у «Списках» хімікатів Конвенція конкретні зразки засобів боротьби з масовими заворушеннями не наводить. Однак, згідно статті 3, пункт 1, підпункт е) сторони зобов'язані декларувати наявні в них хімікати для боротьби з заворушеннями, при цьому має бути вказано хімічну назву, структурну формулу та реєстраційний номер за «Кемікл абстрактс сервіс» (КАС), якщо такий присвоєно[2].

В надрукованому в 2018 році дослідженні Наукової ради при Організації із заборони хімічної зброї було складено список з 17 речовин, що задовільняють визначенню засобів боротьби з масовими заворушеннями статті 2, пункту 7 Конвенції:[4]

1. 2-Chloroacetophenone (CN; 532-27-4)
2. 2-Chlorobenzylidenemalononitrile (CS; 2698-41-1)
3. Dibenzo[b, f][1,4]oxazepine (CR; 257-07-8)
4. Oleoresin capsicum (OC; 8023-77-6)
5. 8-Methyl-N-vanillyl-trans-6-nonenamide (capsaicin; 404-86-4)
6. 8-Methyl-N-vanillylnonanamide (dihydrocapsaicin, DHC; 19408-84-5)
7. N-Vanillylnonanamide (pseudocapsaicin, PAVA; 2444-46-4)
8. N-Vanillyl-9-methyldec-7-(E)-enamide (homocapsaicin; 58493-48-4)
9. N-Vanillyl-9-methyldecanamide (homodihydrocapsaicin; 20279-06-5)
10. N-Vanillyl-7-methyloctanamide (nordihydrocapsaicin; 28789-35-7)
11. 4-Nonanolylmorpholine (MPA, МПК; 5299-64-9)
12. 2′-Chloroacetophenone (2142-68-9)
13. 3′-Chloroacetophenone (99-02-05)
14. α-Chlorobenzylidenemalononitrile (18270-61-6)
15. Cis-4-acetylaminodicyclohexylmethane (37794-87-9)
16. N, N′-Bis(isopropyl)ethylenediimine
17. N, N′-Bis(tert-butyl)ethylenediimine

Оскільки Рада приділила особливу увагу мінливості дії отруйних речовин, то три речовини, які раніше були поширеними засобами боротьби з масовими заворушеннями були визнані такими, що не задовільняють вимогам Конвенції через шкідливу побічну дію та високий ризик незворотньої шкоди здоров'ю: 4′-chloroacetophenone, 2-bromoethyl acetate, та 10-chloro-5,10-dihydrophenarsazine (адамсит, речовина DM). Також деякі з отруйних речовин часів Першої світової війни були перелічені в Списках хімікатів Конвенції[4].

Рада встановила, що визнані засобами боротьби з масовими заворушеннями отруйні речовини переважно діють на периферичну нервову систему через іонні канали TRPA1 або TRPV1. При цьому, вплив на систему швидко наступає при потраплянні жертви в зону зараження речовиною, так само і доволі швидко припиняється після виходу з зони зараження чи припинення контакту з речовиною[4]. Станом принаймні на 2016 рік дослідження інгібіторів даних каналів тривало, і жоден з них не був схвалений до використання людиною, тому антидотів для цих отруйних речовин не було[5].

Натомість, низка інших отруйних речовин з впливом на органи чуття людини завдають ураження центральній нервовій системі, наслідки їхньої дії або не зникають достатньо швидко, або ж незворотні, а поріг летальності доволі легко перевищити (наприклад летальна доза карфентанілу для пересічної людини становить лише 20 мікрограм)[4].

Література

• Ю.М. Скалецький, І.Р. Мисула, ред. (2003). Військова токсикологія, радіологія та медичний захист (PDF). Укрмедкнига. ISBN 966-673-028-6.
• Eugene J. Olajos, Woodhall Stopford, ред. (2004). Riot Control Agents. Issues in toxicology, safety, and health. CRC Press.

Див. також

• Хімічна зброя
• Сльозогінний газ
• Зброя нелетальної дії

Посилання

• Leo J Schep, R J Slaughter, D I McBride. Riot control agents: the tear gases CN, CS and OC—a medical review // BMJ Military Health.
• Rule 75. Riot Control Agents. International Humanitarian Law Database. {{cite web}}: символ зміни рядка в |title= на позиції 9 (довідка)
• Додаткові матеріали до доповіді Наукової ради при ОЗХЗ про засоби боротьби з масовими заворушеннями (PDF). Royal Society of Chemistry. 2018.

Примітки

1. Ю.М. Скалецький, І.Р. Мисула, ред. (2003). Розділ 6. Отруйні речовини подразнювальної дії. Військова токсикологія, радіологія та медичний захист (PDF). Укрмедкнига. ISBN 966-673-028-6. Архів оригіналу (PDF) за 8 квітня 2017. Процитовано 25 квітня 2017.
2. Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення, застосування хімічної зброї та про її знищення (укр/рос). Офіційний портал Верховної Ради України.
3. McKenzie Sadeghi (6 червня 2020). Fact check: It's true tear gas is a chemical weapon banned in war. USA Today.
4. Timperley et. al. Advice from the Scientific Advisory Board of the Organisation for the Prohibition of Chemical Weapons on riot control agents in connection to the Chemical Weapons Convention // RSC Advances. — 2018. — Т. 8. — DOI:0.1039/c8ra08273a.
5. Rothenberg C, Achanta S, Svendsen ER, Jordt SE. Tear gas: an epidemiological and mechanistic reassessment // Ann N Y Acad Sci. — 2016. — Т. 1, вип. 1378. — С. 96-107. — DOI:10.1111/nyas.13141.

Військова техніка   Військова справа   Хімія