Операції та місії НАТО (англ.NATO Operations) — ініційовані і проведені під контролем збройних сил країн-учасниць Організації Північноатлантичного договору різного роду операції, місії і командні навчання.
Активізувавши свій вплив у часи холодної війни, країнами-учасницями Альянсу було проведено безліч військових операцій, гуманітарних місій, командних навчань тощо, які, у першу чергу, були спрямовані на деескалацію конфлікту в гарячих точках світу, а також з метою відпрацьовувати дії Альянсу в разі ескалації конфлікту, який гіпотетично міг би призвести до військової сутички між Альянсом та державами-агресорами.
У виконанні завдань НАТО в усьому світі беруть участь близько 140 тис. військовослужбовців, які успішно проводять складні наземні, повітряні та морські операції. Ці сили діють на цей час в Афганістані, Косово, Лівії, у Середземному морі, біля берегів Африканського Рогу, в Іраку і в Сомалі.
У 20-му столітті найбільше операцій під егідою НАТО було проведено на території колишньої Республіки Югославії (Сербії, Боснії і Герцеговини, Косово), а у 21-му — на території Афганістану.
Операція НАТО, яка проведена під час Боснійської війни з метою дотримання санкцій, введених проти колишньої Югославії відповідно до резолюцій Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй 713. Завданням учасників було патрулювання міжнародних вод вздовж узбережжя Чорногорії[1].
Місія НАТО з відстеження несанкціонованих польотів в повітряному просторі Боснії і Герцеговини під час Боснійської війни. Операція почалася у відповідь на резолюцію Ради Безпеки ООН 781, яка встановила заборону на використання військових літаків в боснійському повітряному просторі[2].
Операція-блокада колишньої Югославії силами НАТО в міжнародних водах Адріатичного моря. Операція проводилась на підтримку резолюції Ради Безпеки ООН 787, в якій містився заклик до усіх держав забезпечити дотримання ембарго щодо Югославії. Резолюція уповноважила НАТО використовувати силу та дозволяла зупиняти, перевіряти і не пропускати судна, що прямували до колишньої Югославії. Усі судна, що прямували до або з територіальних вод колишньої Югославії, зупинялись для перевірки їх вантажів та маршруту[3][4][5]..
Операція НАТО, яка розпочалася з метою примусового виконання рішення Організації Об'єднаних Націй для забезпечення безпольотної зони над Боснією і Герцеговиною. Організація Об'єднаних Націй та НАТО пізніше розширилі місію операції і включили забезпечення безпосередньої авіаційної підтримки для військ ООН та завдавання повітряних ударів по цілях у Боснії[6].
Кількарічна спільна морська блокада поставок до колишньої Югославії силами НАТО і Західноєвропейського союзу в Адріатичному морі. В пошуку і зупинці суден, що намагалися обійти блокаду, брали участь військові кораблі і морські патрульні літаки з 14 країн-учасниць Альянсу[7][8][9][10].
Річна багатосторонна миротворча акція, метою якої було встановлення та забезпечення заборони на польоти потвітряним простіром країн колишньої Югославії[13].
Військова бомбардувальна операція блоку НАТО проти Югославії в період з 24 березня по 10 червня 1999 року, що стала завершальним етапом Косовської війни, призвівши до виводу югославських військ з території краю Косово й Метохія та до його переходу під контроль сил НАТО, а пізніше — ООН[14].
Міжнародні сили під керівництвом НАТО, відповідальні за забезпечення стабільності в Косово (спочатку Автономний край Косово та Метохія Республіки Сербія, а з 17 лютого 2008 — Республіка Косово). Сили KFOR були створені згідно з резолюцією Ради Безпеки ООН № 1244[15].
Основна мета сил СФОР полягала в утворенні безпечних умов для цивільного та політичного відновлення Боснії і Герцеговини. Зокрема, контингент СФОР відповідав за стримування та попередження нових бойових дій, утворення сприятливих умов для подальшого розвитку мирного процесу, а також надання підтримки цивільним організаціям, які беруть участь у цьому процесі, вибірково та з урахуванням наявних сил і засобів[16].
Спільна військова операція Міжнародних сил сприяння безпеці (МССБ) у складі Нідерландів, Великої Британії і Афганської національної армії під патронатом НАТО. Складова частина операції «Ахіллес». Головним завданням операції було поставлено очищення району навколо греблі Каджакай, що знаходилась під контролем талібів, а також ремонт гідгоелектростанції та відновлення постачання електроенергії. Нерегулярні бої точилися навколо території греблі, а також міста Муса Кала протягом 10 днів, поки коаліційні війська змогли захопити плацдарм для подальшого наступу[20].
Військова операція НАТО, головною метою якої було очищення провінції Гільменд від талібських бойовиків. Операція розпочалася 6 березня2007 року. Вона є найбільш успішною наступальною операцією проведеною НАТО в Афганістані на сьогоднішній день. Представники НАТО повідомили, що, на відміну від попередніх операцій, таліби уникали прямої конфронтації на користь партизанської тактики[21].
Операція була своєрідним продовженням місії під «Ахіллес», завданням якої було відбити наступ талібів в провінції Гільменд. Операція була проведена за сприяння Королівських збройних сил Великої Британії[22].
Військова операція НАТО під керівництвом Великої Британії на території провінції Гільменд в Афганістані. Наступ спеціально сформованої групи під кодовою назвою Чакуш або Молот, розпочався в ніч на 24 липня 2007 в районі між територіями Хайдерабад і Мірмандаб, на північному сході міста Геришк. Операція мала на меті витіснення сил Талібану з районів верхньої долини Геришк в провінції Гільменд.
Операція, яка складалася з двох частин за участю НАТО і збройних сил Афганістану проти талібів на півночі країни, і була проведена у рамках війни в Афганістані.
Військова операція, проведена 13-23 травня 2008 року під час війни в Афганістані за участі норвезьких та німецьких сил МССБ і афганських урядових військ проти талібів. Метою було усунення талібів, які перегрупувалися в регіоні після операції «Harekate Yolo» в кінці 2007 року[23].
Військова операція, проведена НАТО і Афганською національною армією з метою транспортувати 220-тонну турбіну на греблю Каджаки в провінції Гільменд через територію, контрольовану талібами. Операція завершилася успіхом коаліції. В основному в ній брали участь британські війська, і, як стверджувалось, це була одна з найбільших логістичних операцій, проведених британською армією з часів Другої світової війни. Операція отримала свою назву від орла зображеного на емблемі 16-ї повітряно-штурмової бригади[24]..
Операція, що проходила 18 днів за участі британських військ, а також за сприяння данських, естонських і афганських військовослужбовців — в районі Лашкаргах, адміністративного центру провінції Гільменд. До проведення операції були в цілому залучено 1500 британських військовослужбовців, які діяли за підтримки авіації і важкої бронетехніки[25].
Рейд британських військ кількістю 700 військовослужбовців з: 45,42,3 бригад Королівської морської піхоти, підрозділу розвідки, а також 1-го механізованого батальйону розвідки Королівського полку принцеси Вельської на талібську фабрику з виготовлення наркотиків, що була укріпленою фортецею у верхній долині району Сангін в провінції Гільменд, Афганістан. Згідно звіту Великої Британії, в результаті операції, 7 лютого2009 року, вдалося захопити чотири фабрики а також готові тартії героїну і опіуму на загальну суму більш ніж 50 мільйонів фунтів стерлінгів[26].
36-годинна військова операція ISAF під керівництвом НАТО, яка проходила 16-18 грудня 2009 року, в долині Узбін, що на сході Афганістану. Метою операції було підтвердити суверенітет афганських сил безпеки в північній частині долини Узбін, а також встановити афганський прапор в селищі, яке було стратегічним об'єктом[27][28][29].
Військова операція, яка проводилась військами МССБ (ISAF) і Афганською національною армією в липні 2009 року з метою змусити вивести бойовиків Талібану з провінції Кундуз.
Операція НАТО в рамках сил швидкого реагування НАТО, що проводиться з березня 2004 задля захисту повітряного простору трьох балтійських держав: Латвії, Литви, Естонії[31].
Перша військово-морська операція НАТО по боротьбі з піратством біля берегів Сомалі та в Аденській затоці, котра проводилась з жовтня по грудень 2008 року, для стримання та не допущення піратських атак і дій в даному регіоні[32].
Друга місія НАТО по боротьбі з піратством біля берегів Африканського рогу та в Аденській затоці, що продовжує роботу першої антипіратської операції НАТО „Союзницький постачальник“ і направлена на стримання піратських дій в цьому регіоні та біля берегів Сомалі, дія якої продовжувалась з 24 березня до серпня 2009 року[33].
Поточна операція НАТО, яка направлена на боротьбу з сомалійськими піратами в Аденській затоці та вздовж берегів Африканського рогу. Розпочалася 17 серпня 2009 року на основі результатів двох попередніх операцій в цьому регіоні — Операція „Союзницький постачальник“ та Операція „Союзницький захисник“[34].
Наймасштабніші військово-морські навчання в історії НАТО[38]. До навчань були залучені 80 000 військових, більше 200 кораблів і 1000 літаків. Відпрацьовувались дії при можливій загрозі Альянсу.
Десятиденні військово-морські навчання НАТО, які проводилися в Середземному та Егейському морях з метою комбінованої координації між наземними, сухопутними і морськими силами. У навчаннях взяли участь щонайменше 170 військових кораблів і 700 літаків[39][40].
Десятиденні військово-морські навчання, мета яких була зімітувати можливий тотальний радянський напад на Альянс. У навчанні взяли участь не менше 250 000 військових, 300 кораблів і 1 500 літаків[41].
Військово-морські навчання, які проводилися в Середземному морі, метою яких було змоделювати захист Дарданелли від можливого радянського вторгнення[42].
Десятиденні командні навчанняНАТО, які розпочалися 2 листопада1983 року, охопивши територію усієї Західної Європи. Хід навчань контролювався командуванням збройних сил Альянсу зі штаб-квартири, що в Монсі. У ході навчань відпрацьовувалися дії Альянсу в разі ескалації конфлікту, який гіпотетично міг би призвести до початку ядерної війни[43]. Під час цих навчань 1983 року вперше були використані нові унікальні коди зв'язку та режим повного радіомовчання, а також, окрім цього, до навчань були залучені глави ряду країн-учасниць Півчнічноатлантичного договору. Під час Able Archer був відпрацьований режим максимальної боєготовності, який теоретично надавав можливість використання ядерної зброї.
Спільні навчання країн-учасниць Північноатлантичного альянсу, збройних сил Іраку та країн-партнерів НАТО. У 2004 році на прохання Тимчасового урядуІраку відповідно до положень резолюції 1546 Ради Безпеки ООН[45], Північноатлантична рада ухвалила рішення про проведення тренувальних навчань в Іраку. Рішення було попередньо узгоджене на Стамбульському саміті НАТО. Головне завдання місії — підготувати іракські сили безпеки, надати вагому допомогу державним структурам країни у процесах створення та розвитку військових навчальних закладів.
Десятиденні командні навчання НАТО, ціль яких була зкоординувати дії сил швидкого реагування та військо-повітряні сили Альянсу під час проведення майбутніх операцій[46].
Багатонаціональна тренувальна місія країн-учасниць Північноатлантичного альянсу, Афганістану та країн-партнерів НАТО. Головне завдання місії — надати підтримку у створенні спроможних і самодостатніх Національних сил безпеки Афганістану, Афганської національної армії (ANA) та Афганської національної поліції (ANP)[47][48][49].
Спільні військові навчання Альянсу з країнами-учасницями програми «Партнерство заради миру», які відбулися в північній Норвегії. У навчаннях взяли участь близько 16 тисяч солдатів.
Семиденні військові навчання НАТО, які проходили на території країн Центральної та Східної Європи, зокрема в Німеччині, Естонії, Латвії, Литві і Польщі[50]. Метою навчань була підготовка підрозділів швидкого реагування НАТО до проведення операцій в будь-якій точці світу при надзвичайних ситуаціях[51].
Галерея
Авіаносець USS Theodore Roosevelt, що брав участь в операції «Морська гвардія» (англ.Maritime Guard)
Кораблі НАТО в Адріатичному морі під час операції «Сильна охорона» (англ.Sharp Guard)
Корабель ВМС США Франкфурт під час операції «Океанський щит» човен піратів
↑Central Intelligence Agency. (2002). Balkan battlegrounds: a military history of the Yugoslav conflict, 1990—1995. Central Intelligence Agency, Office of Russian and European Analysis, v. 1, page 378
↑ Rip, Michael Russell and Hasik, James M. (2002) The Precision Revolution: GPS and the Future of Aerial Warfare. Naval Institute Press, p. 226.
↑«NATO's role in Kosovo». Nato.int. 10 June 2010. Archived from the original on 2010-06-11. Retrieved 13 June 2010. «Today, just under 10,000 troops from the NATO-led Kosovo Force (KFOR), provided by 31 countries (24 NATO and 7 non-NATO), are still deployed in Kosovo to help maintain a safe and secure environment.»
↑McAuliffe, Lt. Col. Jerome (Jerry) J. The USAF In France 1950 - 1967. Friends Journal. Air Force Museum Foundation. 24 (4). It is published here with permission of the author
_launching_a_Tomahawk_missile_in_support_of_Operation_Odyssey_Dawn_-_Cropped.jpg)
