Опеньок осінній справжній

? Опеньок осінній справжній
Біологічна класифікація
Царство: Гриби (Fungi) Відділ: Базидіоміцети (Basidiomycota) Клас: Гомобазидіоміцети (Homobasidiomycetes) Порядок: Агарикальні (Agaricales) Родина: Physalacriaceae Рід: Armillaria Вид: Опеньок осінній справжній
Біноміальна назва
Armillaria mellea (Vahl) P.Kumm. (1871)
Синоніми
*Agaricus melleus Vahl (1790) Agaricus sulphureus Weinm. Armillaria mellea var. glabra Gillet (1874) Armillaria mellea var. maxima Barla (1887) Armillaria mellea var. minor Barla (1887) Armillaria mellea var. sulphurea (Weinm.) Fr. (1879) Armillariella mellea (Vahl) P.Karst. (1881) Clitocybe mellea (Vahl) Ricken (1915) Lepiota mellea (Vahl) J.E.Lange (1915)
Посилання
Вікісховище: Armillaria mellea EOL: 1029436 NCBI: 47429 MB: 190066 IF: 190066

Опеньок осінній жовтий (Armillaria mellea (Vahl. ex Fr.) Kumm., Armillariella mellea (Vah1. ex Fr.) Karst.)  — гриб роду Armillaria. Часто ототожнюється з опеньком осіннім.

Місцеві назви — підопеньок, козир. Класифікація грибів неоднозначна. Близько десяти різних видів грибів ототожнювались як один — Armillaria cf. mellea.

Будова

Шапинка гриба 2-8(15) см у діаметрі, напівкуляста, згодом плоскорозпростерта, іноді з горбом у центрі, буро-жовта, жовтосіро-коричнювата або рудувато-коричнювата, темнолуската, особливо в центрі, по краю з пластівчастими залишками загального покривала. Шкірка легко знімається. Пластинки трохи спускаються на ніжку, білуваті, далі світло-бежеві, рожевувато-кремові, червонувато-коричнюваті. Спори 7-9(10) × 5-7 мкм, безбарвні, еліпсоподібні, гладенькі[1].

Ніжка 5-10(18) × 0,4-2,5 см, щільна, з віком жорстка, вгорі білувата, нижче — кольору шапки або темніша, пластівчастолуската, з часом майже гола, з білуватим нестійким кільцем. М'якуш білий, приємний на смак і запах.

Поширення

Зустрічається по всій Україні, загалом поширений у всій голарктичній області світу. Росте у листяних і хвойних лісах, садах, на пеньках, стовбурах, корінні дерев та чагарників великими, тісними групами; паразит. Вражена міцелієм опенька деревина світиться у темряві.

Використання

Збирають у вересні — листопаді. Загалом добрий їстівний гриб[2], хоча не всі його однозначно сприймають.[3]

Використовують після 20-хвилинного відварювання (відвар злити). Смажать, сушать, маринують, засолюють. У поодиноких випадках при вживанні може викликати розлад травлення.[4]

Розміри і забарвлення гриба дуже мінливі, тому, збираючи його, треба звертати увагу на колір пластинок, щоб помилково не взяти отруйний сірчано-жовтий несправжній опеньок.

Необхідно враховувати, що в опеньку містяться речовини (природа їх ще не встановлена), які при частому вживанні цього гриба можуть викликати більш-менш тяжке захворювання. В Україні реєструвалися випадки отруєння недостатньо відвареним опеньком при вживанні його протягом декількох днів. Причиною може бути отрута, присутня у грибі в незначній кількості, яка може накопичуватися в печінці й викликати захворювання при досягненні критичної кількості[2].

Див. також

• Опеньок луговий
• Опеньок літній
• Гриб зимовий

Примітки

1. Опеньки. Архів оригіналу за 27 березня 2023. Процитовано 9 листопада 2022.
2. Зерова М. Я. Атлас грибів України, 1979.
3. Davis, R. Michael; Sommer, Robert; Menge, John A. (2012). Field Guide to Mushrooms of Western North America. Berkeley: University of California Press. с. 134—135. ISBN 978-0-520-95360-4. OCLC 797915861.
4. Gminder, Andreas; Böhning, Tanja, ред. (2014). Welcher Pilz ist das? über 450 Pilzarten aus ganz Europa kennenlernen und sicher bestimmen. KosmosNaturführer. Stuttgart: Kosmos. ISBN 978-3-440-13748-2.

Джерела

• Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шаброва С. І. Дари лісів. — К.: Урожай, 1979.
• Зерова М. Я., Єлін Ю. Я., Козьяков С. М. Гриби: їстівні, умовно їстівні, неїстівні, отруйні. — Київ : Урожай, 1979. — 232 с.
• Фотинюк, Фелікс Іванович. Гриби. — Львів : Книжково-журнальне видавництво, 1961. — 184 с.