За́мок до́ктора — колишній прибутковий будинок, розташований у Києві на вулиці Олеся Гончара, 60[1]. Завдяки вдалому поєднанню пластичної насиченості архітектурної пам'ятки і гористого рельєфу садибний ансамбль гармонійно вписується у містобудівній ландшафт вулиці. «Замок доктора» і «Замок барона» становлять комплекс будівель, які помітно виділяються на тлі рядової забудови Києва початку ХХ сторіччя[2].
Розпорядженням Представника Президента України № 105 від 17 лютого 1994 року архітектурний ансамбль поставили на облік пам'яток архітектури і містобудування.
Висота восьмиповерхової будівлі становить понад 30 метрів. До 1912 року, коли звели хмарочос Гінзбурга, була найвищою спорудою в Києві[3].
Садиба на крутому рельєфі, що виходила на Мало-Володимирську вулицю (Олеся Гончара, 60), спочатку належала Феодосії Галецькій[4]. 1904 року її придбав лікар, професор Київського університету Михайло Лапінський, який мешкав у Замку барона, суміжній садибі на Бульварно-Кудрявській вулиці, 27. 1908 року на новій ділянці на його замовлення зводять багатоповерховий прибутковий будинок із рисами романтичного готичного замку. Садибу лікар переписав своїй дружині Марії[5][6].
Проєкт об'ємно-просторової композиції забудови створений під впливом середньовічної готичної фортечної архітектури.
Прибутковий будинок
Семиповерховий прибутковий будинок — найголовніший елемент садиби. Цегляна, Т-подібна у плані будівля має одну секцію, напівпідвал і два ліфти. Будинок поставлений за червоною лінією вулиці.
Фасад має симетрично-осьову композицію. Бічні осі підкреслюють ризаліти, які увінчані щипцями з пінаклями.
На поверсі — дві квартири, по сім кімнат в кожній. Первісне планування квартир анфіладне. У всіх кімнатах стіни були обклеєні шпалерами, стелі розписані водяними клейовими фарбами, а підлоги зроблені з дубового паркету[2].
Малі архітектурні форми комплексу
«Замок доктора» — детально розроблений і замкнений архітектурний ансамбль. До семиповерхового будинку на рівні другого поверху веде місток.
Перед спорудою зведені одноповерхові служби (колишні сараї, льодовня, пральня). На даху цих споруд для мешканців облаштовали двір-сад.
Двірницька (флігель двірника) — оригінальна камерна споруда з круглою дозорною вежею. Її огинають кам'яні сходи, що ведуть з вулиці до будівлі[2].
Підпірні мури, парапети та інші архітектурні форми комплексу викладені із жовтої київської цегли. Всі вони складають єдине ціле[2].
Декоративне оздоблення фасадів й інтер'єрів усіх споруд зазнало значних пошкоджень.
Садиба Лапинського М. М., 1909 // Звід пам'яток історії та культури України. — К. : "Українська енциклопедія" ім. М. П. Бажана, 1999. — Т. 1, ч. 1. — С. 315.