uk %D0%9F%D0%B5%D1%82%D0%BB%D1%8E%D1%80%D0%B8, 2 4

Петлюри, 2/4
Петлюри, 2/4
	Будинок із левами (в центрі) і будинок із драконами (праворуч), 1925
	50°26′43″ пн. ш. 30°30′00″ сх. д. / 50.4453° пн. ш. 30.500027777778° сх. д.
Країна	Україна
Розташування	Київ
Тип	прибутковий будинок Києва
Стиль	історизм
	Медіафайли у Вікісховищі

Садиба Хильчевського (садиба Коджака) — комплекс київських прибуткових будинків, до якого входили кам'яниця з левами на розі вулиці Симона Петлюри, 2/4 і бульвару Тараса Шевченка та кам'яниця з драконами на бульварі Тараса Шевченка, 19.

Садиба — цікавий зразок житлової забудови доби історизму^[1].

Нумерація

У 1890-х роках ділянка мала номер 17, з приблизно 1899 року — № 19/2, згодом на території садиби наріжний будинок отримав № 2/4, а сусідній — № 19.

Історія садиби

Станом на 1892 рік садибою володів Іван Хильчевський. Близько 1899 року наріжну ділянку отримала Лідія Лисіна^[2]^[3].

Останнім власником став Давид Соломонович Коджак, який придбав садибу до 1906 року. Це була відома в Києві людина, адвокат, присяжний повірений^[4].

Давид Коджак входив до складу «Комісії з краси міста» при міському самоврядуванні, яка мала дбати про благоустрій та естетику Києва. На її чолі стояв міський голова Іполит Дьяков. У роботі комісії брали участь архітектори Едуард-Фердинанд Брадтман, Владислав Городецький, Іполит Ніколаєв, художники Олександр Мурашко та Сергій Світославський, гласні міської думи: правник Віталій Федорович Дитятін, інженер шляхів сполучень Олександр-Адольф Олександрович Кіх, інженер-технолог Фридріх Людвигович Фальберг, український історик, громадський діяч Іван Щітківський, а також присяжний повірений Фауст Діонисович Бржозовський і професор Київської духовної академії, протоієрей Микола Степанович Гроссу^[5]^[6].

Садиба стояла навпроти ботанічного саду. Однак таке розташування не було затишним, оскільки ділянку з обох боків оминали трамвайні колії. Вокзальна лінія по Безаківській вулиці (Симона Петлюри) вела до залізниці, Фундуклеївська по бульвару — до Галицької площі з Єврейським базаром (Євбазом), а далі з пересадкою — до Святошинських дач. Рух по Безаківській і Бульварній завжди був інтенсивний. Трохи нижче по бульвару розташовувались київські арештантські роти (№ 27).

На початку XX сторіччя приміщення займав готель «Бристоль»^[7].

Кам'яниця з левами (№ 2/4)

Триповерховий цегляний будинок у стилі класицизму збудували у 1890-х роках.

На першому поверсі північного крила, що уздовж бульвару, розміщувалася бакалійна лавка. На розі — магазин «Вино».

У період НЕПу приміщення на розі орендували вагові майстерні. Вони обслуговували, лагодили і перевіряли ваги, які торговці використовували на розташованому неподалік Євбазі. У 1930-х роках майстерню ліквідували, а вхід до наріжжя замурували. Щоправда згодом там прорубали вікно.

На початку 1970 років наріжну будівлю займала дитяча поліклініка^[8].

Будинок № 2/4 на старих фото
Будинок (ліворуч), 1900
Наріжжя з еркером і замурованим першим поверхом (після 1930)
Будинок (праворуч), 1905

Архітектура

Будинок — триповерхова, двосекційна, Г-подібна у плані, цегляна кам'яниця. Архітектура фасаду ордерного типу.

Центральна вісь акцентована зрізаним наріжжям, від якого розходяться два крила. На третьому поверсі наріжжя розташований еркер на кронштейнах.

Центральну частину з боку бульвару, в якій спочатку був вхід, фланковано пілястрами. Парадний вхід з боку вулиці Симона Петлюри оздоблений лев'ячими маскаронами. Над ним — піддашок на кронштейнах. Фасади розділені розкріповками з прямими і тридільними (в центрі) аттиками. Перший поверх рустовано.

У розкріповках на рівні другого та третього поверхів півциркульні вікна оформлені пілястрами з розетками знизу і капітелями композитного ордера зверху. У підвіконних нішах — ліплене листя аканта. Над прямокутними вікнами — замкові камені. Вікна третього поверху прикрашені сандриками, які декоровані лавровими фестонами-гірляндами.

Дворовий фасад оформлено у цеглі і декоровано дентикулами (зубчиками і сухариками). Вхідний отвір і віконні прорізи прямокутні^[7].

Меморіальна дошка Симону Петлюрі

У січні 1918 року на початку вулиці Симона Петлюри, поруч із садибою, розгорнулись бої загонів Армії Української Народної Республіки з більшовицькими заколотниками.

21 січня 2019 року, напередодні Дня Соборності й з нагоди 140-річчного ювілею Симона Петлюри, на розі будинку № 2/4 відкрили першу в Києві анотаційну й меморіальну дошку з барельєфом Головному отаманові військ УНР і Голові Директорії УНР. Роботу виконав скульптор Василь Маркуш. Проєкт реалізовано з ініціативи Українського інституту національної пам'яті (УІНП) й коштом Київської міської державної адміністрації. В урочистостях взяли участь Герой України, генерал-майор Ігор Гордійчук, віце-прем'єр-міністр України Павло Розенко, міністр культури України Євген Нищук, голова УІНП Володимир В'ятрович, лідер гурту «Хорея Козацька» Тарас Компаніченко та інші^[9]^[10].

Фасади і декор будинку № 2/4
Східний фасад із левами, 1932
Маскарон схований у виноградній лозі
Північний фасад (сучасне фото)

Кам'яниця з драконами (№ 19)

Докладніше: Кам'яниця з драконами

1894 року на території садиби на червоній лінії бульвару спорудили двоповерховий цегляний будинок на підвалах. Чоловий фасад виконано у цегляному стилі з елементами неоренесансу. Під карнизом будинок оздоблений декоративними драконами.

Брама між кам'яницями № 2/4 і 19 веде у подвір'я. Станом на 2020 рік будівлі № 2/4 і 19 перебувають у занедбаному стані.