|
Обушок (зброя)
 Обушо́к[1][2], бойовий бич, іноді кисті́нь[1], кісте́нь[3][4], бойова гиря[5] — холодна зброя ударно-роздроблюючої дії, яка складається з ударної частини у вигляді залізної кулі (іноді з шипами), з'єднаної ременем або ланцюгом з одноручним, рідше дворучним держаком з петлею для надівання на кисть. Існують спрощені варіанти — у вигляді ременя з тягарцем на одному кінці та з петлею замість держака на другому. «Словник української мови в 11 томах» тлумачить термін обушок нечітко — «вид холодної зброї»[6], «Словарь української мови» Бориса Грінченка перекладає його російським «чеканъ»[7], «Етимологічний словник» визначає кістень як булаву[4], хоча чекан, булава й обушок є досить несхожими і чітко розрізнюваними видами зброї. Історія  Обушок є одним з найдавніших типів зброї ударно-роздроблюючої дії. Точно не відомо, коли уперше з'явилися обушки, але у Східній Європі найдавніші знахідки відзначаються у степу Південного Сходу. Обушки нижнього Поволжя та Подоння датуються 4 — 9 ст. Ймовірно, звідти вони й проникли на територію Русі. Перші руські обушки датуються IX—X ст. Зважаючи на східне походження обушка, деякі мовознавці припускають, що одна з його назв (кистінь, кістень, рос. кистень, пол. kiścień), могла пійти від тюрк. kistan («палиця», «кийок»)[4][8]. За іншою версією, це слово — питомо слов'янське, походить від слова кисть (бо держак часто споряджувався петлею для надівання на кисть руки)[9], або від рос. кисть, кисточка («китиця»), бо начебто замість гирі використовували китиці. Найдавніші обушки робилися з кісток тварин, прив'язаних до ременя. Звідси й походить одна з назв зброї у польській мові («masłak» — букв. «маслак», «кістка»). На Русі подібний тип побутував аж до XIII ст. Поява міцних обладунків вимусила відмовитися від костяного матеріалу та перейти повністю на метал. Металеві обушки відомі з X ст., але поширення набувають у XII—XIII ст. Гирі могли мати різноманітну форму. Найбільш поширеними були гирі кулястої або грушоподібної форми, іноді кубічної, у тюркських народів на Алтаї уперше з'явилися гирі біконічної форми — у вигляді двох конусів з'єднаних основами, з металевим вушком. Такі гирі набули також поширення у Московії та у литовських татар. Гирі іноді було споряджено шипами, але частіше ґульками на поверхні для підвищення забійної сили. Матеріалом для гир слугували бронза або залізо, у середину часто заливався свинець. Вага сягала 60 — 270 г. Подібно іншій середньовічній зброї, обушки іноді мали прикраси — сріблення, чернь, карбування. Половину всіх відомих бойових гир знайдено у Київські землі, звідси цей вид зброї поширився до Волзької Булгарії і Литви. Кистені часів Київської Русі є найдавніші серед подібних європейських знахідок, найбільш ранні обушки віднайдені на території сучасної України датуються V—VI ст.[9]. У західноєвропейських країнах обушки починають з'являтися у XI ст., у XIV—XV ст. ними користувалися й в Азії, і в Європі[5]. Різновиди
Сучасне уживанняВикористовується досі як доступна холодна зброя, переважно злочинцями. Частіше уживається спрощений варіант, який складається з тягарця, гирки, прикріпленої на кінці ременя. Такі прилади часто однозначно класифікуються як холодна зброя. Імпровізований обушок — зв'язка ключів або складаний ніж на ланцюжку або шнурку. Телескопічний (складаний) обушок — узвичаєна назва різновиду поліцейського кийка, який складається з рукояті з петлею, усередині якої знаходяться дві висувних ланки зі сталевої спіралі з тягарцем на кінці. Застосовувалися поліцією західних країн з середини XX ст. У СРСР були відомі кустарні зразки. Схожа зброя
У культурі
Див. такожПримітки
Джерела Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Обушок (зброя)
Література
|
||||||||||||||||||||||||
.png)