|
Бородоподібний топір
  Бородоподі́бний топі́р чи бородоподібна сокира — вид сокири (як інструмента, так і бойової сокири). Він відрізняється розширенням донизу передньої частині полотна з лезом («борода» сокири), в результаті чого між сокирищем і лезом утворювалася виїмка. РозповсюдженняЦі сокири з'явилися, швидше за все, у Північній Європі, де відомі ще з VII–VIII століть. Термін походить від назви норв. Skeggox — складається зі слів skegg (борода) і ox (сокира). Крім відтягнутого вниз леза, їх відрізняла пряма верхня грань. Незабаром вони потрапили в Центральну, а потім і в Східну Європу, де отримали широке поширення. Очевидно, разом з вікінгами подібний вид бойової сокири прийшов на Русь приблизно у IX сторіччі. Різні модифікації цієї форми бойової сокири призвели до появи нових типів сокир. Лезо бородоподібних сокир виконувалося перпендикулярно верхній межі і потроху скруглялося до низу, що, крім рубаючих, давало сокирі і певні ріжучі властивості (інструмент такої форми зручно використовувати при столярних роботах[1]). Крім цього, така конструкція дозволяла брати сокиру під самий обух, так, що лезо прикривало руку, — це було зручно в деяких випадках; захищало руку воїна в бою. І, звичайно, специфічна виїмка зменшувала масу сокири. Всі ці переваги зробили бородоподібні сокири популярними в Європі, де вони застосовувалися і як побутові інструменти, і як зброя. Бойові та побутові сокири: відмінності та спільні рисиНайважливішою ознакою багатьох бойових сокир є не форма, а розмір та маса. За цими ознаками більшість однотипних давньоруських сокир і поділяються на бойові та робочі, побутові. При цьому їх руків'я, будучи однакової довжини (в середньому до 80 см), розрізнялися товщиною.
Встановлені вище розміри притаманні більшості сокир, знайдених в похованнях руських дружинників. У свою чергу знаходження таких сокир в курганах воїнів свідчить про їх бойове призначення.
Ці сокири часто зустрічаються в селянських курганах як атрибут чоловічого поховання. Звичайно, не можна абсолютизувати розмежувальні розміри бойових і робочих сокир. Тут зустрічаються відхилення в ту і іншу сторону. Іноді можна сперечатися щодо господарської або військової приналежності тієї чи іншої сокири. Справа в тому, що сама група «військових» сокир також неоднорідна. Частина з них, судячи з багатої обробки і невеликих розмірів (наприклад, довжина леза 9-12 см), служила як почесна й бойова зброя, інша ж частина використовувалася не тільки в битві, але й під час походу як універсальний інструмент. З цим пов'язана роль сокири в похованнях воїнів. Якщо придивитися до цих поховань, то скрізь можна помітити, що померлого в першу чергу готували не до бою, а до далекої мандрівки по незвіданих шляхах загробного світу. Не дивно тому, що в похованнях воїнів часто зустрічаються сокири, які могли виконувати різні похідні функції (у тому числі, суто побутового призначення).
Звичайно, такою сокирою обзаводилися не лише воїни, але й мисливці, лісоруби, землепрохідці. Мали дірочку і деякі робочі сокири. Взагалі ж дірочка є далеко не обов'язковою деталлю кожної бойової сокири. Її має лише 15% збережених «військових» сокир, що знаходилися археологами. Див. такожПримітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||
.png)
