Обсерваторія Балдоне

Обсерваторія Балдоне

56°46′24″ пн. ш. 24°24′15″ сх. д.
Країна	Латвія
Розташування	Baldone Parish^d
Організація	Латвійський університет
Код	069
Висота	80 м
Сайт:	http://www.baldonesobservatorija.lu.lv
D = 120/80 см, F = 240 см
Обсерваторія Балдоне Обсерваторія Балдоне (Латвія)
Обсерваторія Балдоне у Вікісховищі

Обсерваторія Балдоне — державна астрономічна обсерваторія, розташована за 5 км від міста Балдоне (38 км від Риги), Балдонський край, Латвія. Належить міністерству освіти і науки Латвії, наукове керівництво здійснюється Астрономічним Інститутом Латвійського Університету. У радянський час обсерваторія носила назву Радіоастрофізична обсерваторія Академії наук Латвійської РСР. Організована в 1967 році на основі Астрофізичної лабораторії АН Латвійської РСР.

Історія обсерваторії

У 1957 році група астрономів з АН СРСР досліджувала гори району Балдоне на можливість встановлення тут обсерваторії. Було зроблено експертний висновок про придатність даного місця для будівництва. Спочатку було побудовано 4 павільйони, а в 1959 році було встановлено перший інструмент, на той момент найбільший астрономічний телескоп у Латвії з апертурою 20 см. На нього незабаром було встановлено радянський електрофотометр (всього було передано обсерваторії 2 електрофотометри). Першими тематиками роботи обсерваторії стали вуглецеві зорі, радіоспостереження штучних супутників Землі і Сонця, а також служба точного часу. Це була єдина обсерваторія в СРСР, яка займалася вивченням червоних гігантів з порівняно низькою температурою (від 1500 до 3000 К), розрідженою атмосферою і високим вмістом вуглецю, цирконію і титану, спектрального класу М. В 1964 році почалися переговори з фірмою «Карл Цейс» (НДР) про можливість купівлі камери Шмідта. Ще один аналогічний інструмент в СРСР був замовлений для Бюраканської обсерваторії (Вірменія). У березні 1965 року телескоп був доставлений в обсерваторію. Це була камера Шмідта з діаметром дзеркала 120 см, діаметр корекційної пластини — 80 см, фокусна відстань — 240 см, поле зору 5 х 5 градусів. Телескоп був встановлений в 1966 році, а перше світло було отримане в ніч з 7 на 8 грудня. У 2005 році було проведено оновлення покриття дзеркала камери Шмідта. У 2006 році знімання на фотопластинки було замінено на ПЗС-камеру. Станом на 2010 рік в обсерваторії працював лише телескоп Шмідта. У 2007 — 2013 роках реалізувалася програма оцифрування склотеки обсерваторії зі створенням віртуальної обсерваторії (загальний доступ до даних через мережу Інтернет).

Керівники обсерваторії

• Засновник обсерваторії — Яніс Ікаунієкс[1][2]
• Зараз^[коли?] — доктор фізики Ілгмарс Еглітіс

Інструменти обсерваторії

Зовнішні зображення
	Камера відстеження з Землі польотів КА серії «Супутник» (1959)

• 20-см телескоп (D = 20 см, 1959 рік) з електрофотометром
• Камера Шмідта (D = 1.2/0.8 м, F = 2.4 м, Цейс, 1966 рік) + SBIG ST-10XME поле зору 21 х 14 кут. мін.)
• Два 55-см рефлектори системи Кассегрена (ЛОМО) з електрофотометрами
• SLR LS-105 телескоп системи Кассегрена-Куде з лазерним далекоміром (D = 105 см, F = 11,6 м липень 2006 року)[3][4]
• Стаціонарний радіотелескоп (S=80 м^2, 1959 рік)
• Повноповоротний радіотелескоп з діаметром параболічної антени 10 м для спостережень Сонця (1965 рік)
• Камера відстеження та фотофіксації з землі польотів космічних апаратів серії «Супутник» (1959 рік)[5]

Напрямки досліджень

• Фотометричні та спектральні дослідження зірок пізніх спектральних класів (вуглецеві зірки)
• Радіовипромінювання Сонця в дециметровому і сантиметровому діапазонах хвиль
• Спостереження навколоземних об'єктів (астероїди і комети)
• Позагалактичні нові в туманності Андромеди (М31)
• Комети
• Змінні зорі

Основні досягнення

• З 1968 року в обсерваторії Балдоне було виявлено 318 раніше не відомих вуглецевих зірок (близько 5 % з усіх відомих у даний час в Чумацькому Шляху вуглецевих зірок), 150 змінних зірок, 70 спалахів Нових в М31, а також понад 10 астероїдів, включно з навколоземними.
• Уточнення орбіти Плутона
• Робота за програмою СоПроГ^[ru] (спостереження комети Галлея)
• 25500 знімків зоряного неба за 40 років роботи 1.2-метрової камери Шмідта з проникненням до 20 зор. вел.

Цікаві факти

• Єдина професійна латиська астрономічна оптична обсерваторія
• 1.2-метрова камера Шмідта — найбільший інструмент такого типу в Прибалтиці
• Максимальна експозиція на 1.2-метровій камері Шмідта складає всього 20 сек

Примітки

1. Ікаунієкс Яніс Янович [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.]^[недоступне посилання] (з фото)
2. Ікаунієкс Яніс Янович. Архів оригіналу за 24 грудня 2010. Процитовано 15 квітня 2019.
3. ЛАЗЕРНАЯ ЛОКАЦИЯ СПУТНИКОВ В ЛАТВИИ. Архів оригіналу за 9 січня 2017. Процитовано 15 квітня 2019.
4. Игорь Абакумов (Февраль 26, 2017). ЛАЗЕРНАЯ ЛОКАЦИЯ СПУТНИКОВ В ЛАТВИИ. Архів оригіналу за 1 березня 2017. Процитовано 28 лютого 2017.
5. Camera Photopraphs Sputnik Track. // Aviation Week & Space Technology, May 4, 1959, v. 70, no. 18, p. 89.

Посилання

• Офіційна сторінка обсерваторії [Архівовано 10 липня 2016 у Wayback Machine.]
• Опис обсерваторії (з радіотелескопами)
• Обсерваторія на картах Гугл [Архівовано 17 березня 2019 у Wayback Machine.]
• Відвідування обсерваторії в липні 2010 року (фоторепортаж)
• Лазерні вимірювання обсерваторії
• Desmit jauni asteroidi atklati LU Astronomijas instituta Astrofizikas observatorija. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] // Zinatnes Vestnesis — 2008.g. 27.oktobris [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Astronomi ieraksta Latviju Visuma. [Архівовано 5 квітня 2016 у Wayback Machine.] // NRA. 27.novembris, 2008. [Архівовано 5 квітня 2016 у Wayback Machine.]
• Лазерна локація супутників у Латвії — опис інструментів у Ризькій обсерваторії (Ботанічний сад Університету)
• Latvian National Observatory is the member Latvian [Архівовано 16 травня 2021 у Wayback Machine.]
• Балклавс А. Е., Радиоастрофизическая обсерваторія АН Латв. РСР «Изв. АН Латв. РСР». 1971, № 3, с. 69-79.
• Латвія. [Архівовано 8 липня 2016 у Wayback Machine.] Європа. Астрономія — марки [Архівовано 8 липня 2016 у Wayback Machine.] («Сонячна система з метеоритом, Інститут астрономії Латвійського університету, радіотелескоп і портрети вчених-астрономів» і «Телескоп Шмідта і Яніс Ікаунієкс»)

Публікації спостережень у Центрі малих планет:

• Астрометричні спостереження малих планет

Див. також

• Латвійський університет
• Вентспілський міжнародний радіоастрономічний центр