|
Ніна Гаґен
Катаріна Гаґен (нім. Catharina Hagen), відома як Ніна Гаґен (нім. Nina Hagen; 11 березня 1955, Берлін) — німецька панк-рок співачка та музикантка, авторка пісень, акторка, феміністка, захисниця прав тварин. Вважається матір'ю німецького панк-року. ЖиттєписНародилася в сім'ї акторки Еви-Марії Гаґен і сценариста Ганса Гаґена. Шлюб батьків був коротким, і Ніна рідко бачила батька. З 9 років у неї з'являється вітчим — бард і дисидент Вольф Бірман, який мав великий вплив на її світогляд. В 1968-му Ніну вигнали з організації[якої?] за участь у «несанкціонованій» демонстрації. Десятий клас вона не закінчила, переїхавши до Польщі і зайнявшись виконанням пісень. У 1975 році позбавлена громадянства НДР і емігрувала до Великої Британії через вигнання вітчима Вольфа Бірмана з НДР. У Британії здобула собі ім'я в популярному тоді серед молоді музичному жанрі — панк-року. Потім переїхала у ФРН і у 1980-х досягнула там вершини успіху. У НДР вона стала відомою спочатку як акторка таких фільмів «Абетка кохання» («ABC-der-Liebe»), «Сьогодні п'ятниця» («Heute ist Freitag») (1974), «Пастки любові» («Liebesfallen») (1975-76), «Весілля по-жіночому» («Heiraten Weiblich»), «Господарка» (фр. «Maîtresse») (1976) і грала на одній театральній сцені разом зі своєю матір'ю. Ніна Гаґен брала участь у багатьох конкурсах та займала призові місця, таких як комітет з розваг та мистецтва (1974). Її музичні кумири Дженіс Джоплін, Тіна Тернер, Отіс Реддінг, Джеймс Браун. Кар'єра 1974 Ніна Гаґен співпрацює з гуртом «Automobil», вони приголомшують своїм хітом, що навіть знайшов аудиторію на Заході: «Du Hast Den Farbfilm Vergessen». 1975 року записує нові пісні з «Fritzens Dampferband» та іншими музикантами. 1978 випустила перший альбом «Nina Hagen Band», який приніс Ніні Гаґен міжнародну популярність. Перший виступ відбувся на німецькому фестивалі Rockpalast. Другий альбом «Unbehagen» («Незручність») виходить у 1979 році, після чого Гаґен розпускає гурт і вирушає до Нідерландів на пошуки нового колективу, з яким вона могла б підкорити Захід. Не гаючи часу, Гаґен попутно знімається у психоделічному фільмі про голландську молодь «Ча-ча» («Cha-Cha»). 1980 Ніна Гаґен створює мега-шоу з гуртом «OUT» і «Хто вбив Руді» на сцені: «Вавилон впаде». Перший концерт у Гамбурзі провалився і тур скасували. З новим продюсером Ґлотцером Беннетом, колишнім менеджером Френка Заппи, Гаґен їде підкорювати Америку і виконувати свої пісні вже англійською. Співачці до вподоби життя в Голлівуді та Нью-Йорку, і з новим натхненням вона повертається до Німеччини та через 6 місяців з новим поглядом і новими піснями вирушає у тріумфальне турне. Вона з'являється з піснями «Ziggy Stardust» і «Хто вбив Руді» в «Rock Night» на телебаченні і п'янить аудиторію своїм вокальним діапазоном. 1981 Гаґен живе з багатьма друзями в Малібу, де в Санта-Моніці народжує дочку від гітариста Ferdinand Karmelk. 1982 підписує новий контракт із рекорд CBS: записує свій найавангардніший альбом «NunSexMonkRock». У 1983 і в 1984 роках відповідно на хвилі успіху виходить подвійний (англо- і німецькомовний) альбом «Fearless»/«Angstlos» з хітом «New York, New York».  1988 Гаґен дає великі концерти, але не отримує жодних нових контрактів запису. Але медіа та телешоу завжди мають нагоду про неї щось сказати або почути її саму. У 1989 році іміджем співачки займається Жан-Поль Готьє. Нарешті з'являється новий альбом 1991 «Вулиця». У 1993 році Ніна Гаґен випускає альбом «Revolution Ballroom», який прославив її кліпом на пісню «So Bad», і який став одним з найгучніших за всю її кар'єру. У записі цього альбому брав участь Phil Manzanera, гітарист гурту Roxy Music. У 1995 і 1996 роках виходить подвійний альбом «Freud Euch»/«Bee Happy». Дві пісні з цього альбому були використані в одній із серій науково-фантастичного трилера «Tatort», де Ніна Гаґен виконала роль співачки в клубі.  У 1999 році з'являється ювілейний, десятий альбом Гаґен, орієнтований більше на шанувальників давньоіндійської філософії та міфології, вплив якої досяг свого апогею у її творчості, через що назріла необхідність випустити роботу, повністю присвячену тибетським рагам, мантрам і бхаджанам. Цей рік ознаменований також виходом пісні і кліпу «Fieber» спільно з німецьким гуртом Oomph! і другим виступом на Rockpalast. Роком раніше, в 1998 році, Ніна Гаґен бере участь у записі дуету зі співаком Tommy D у пісні Solo, також знявшись в однойменному кліпі і зігравши Бабу-Ягу у фільмі жахів «Василиса» в Києві. Незабаром виходить документальний фільм про династію Гаґен, а через три роки і автобіографічна книга Ніни Гаґен «That's Why The Lady Is A Punk». До 100-річного ювілею Бертольта Брехта Гаґен переїхала в рідний Берлін. Разом з Мерет Бекер вона виступала на так званому панк-Брехт-вечорі «Wir hießen beide Anna» («Нас обох звати Анна»). У 1999 році для подвійного альбому заспівала «Тригрошову оперу» Брехта. У 2000 році мати панку повертається з альбомом «Return Of The Mother», знову вступивши в боротьбу з системою із закликами людства до зміни поглядів на світ. Через рік Ніна Гаґен бере участь у записі пісні для альбому німецького дуету Rosenstolz «Die Schwarze Witwe». У 2003 році виходить альбом з каверами легендарних англомовних світових хітів минулих років «Big Band Explosion». Світовий же успіх знову повернувся до Ніни Гаґен завдяки кавер-версії відомого хіта гурту Rammstein «Seemann», виконаної з фінським квартетом Apocalyptica, що знявся з нею в однойменному відео. У 2004 році Ніна Гаґен знімається в ролі злої королеви в комедійному фільмі жахів «7 Zwerge» за мотивами популярної казки «Білосніжка і сім гномів». У 2006 році вийшло логічне продовження попереднього альбому «Irgendwo Auf Der Welt». З серпня 2006 року Ніна — член журі телешоу «Popstars» на німецькому телеканалі Pro7. У цьому ж році виходить продовження фільму «7 Zwerge». У 2009 році, спільно з однодумицею в боротьбі за права тварин Памелою Андерсон, панк-діва знялася в гучному рекламному ролику PETA. Під час другої частини турне, 16 липня 2010 року, вийшов новий альбом Гаґен. Розчарувавшись в індуїзмі, вона відклала випуск рок-альбому, і за один рік записала «Personal Jesus», що складається з євангелічних співів, підкріплений новою книгою «Визнання», що вийшла в березні. У 2012 році Ніна Гаґен, як і згодом багато інших світових знаменитостей, висловила підтримку заарештованим учасницям Pussy Riot, додавши, що не схвалює їхніх дій, але протестує проти надмірно суворого покарання. Приватне життя
ДискографіяДеякі альбоми Ніни Гаґен вийшли і в англомовному варіанті.
Фільмографія
Література
Посилання |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
_deutsche_S%C3%A4ngerin.png){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
