Нахія

Нахія[1], нахіє[2], або нохія (ناحية., ноҳия, nohiya та ін.) — адміністративна одиниця в арабських країнах та деяких країнах Середньої Азії. Відповідає районам, дистриктам, округам, повітам, графствам в інших країнах.

Зазвичай центром нохії є невелике містечко або село (кишлак), кілька (часто кільканадцять) нохій утворюють більшу адміністративну одиницю — область (провінція, мухафаза, мінтаката, вілоят та інші місцеві назви). Сама нохія поділяється на дрібні населені пункти (міста, села, селища, джамоати, селищні ради та інше). Наприклад, Пенджикентська нохія в Таджикистані разом із тринадцатьма іншими нохіями та кількома містами входить до складу Согдійського вілояту та, в свою чергу, адміністративно поділяється на 14 джамоатів (тадж. ҷамоат).

У Сирії нохія — більш дрібна адміністративна одиниця: нохії країни входять до складу районів (манатік), які утворюють провінції (мухафаза).

Османська імперія

Нахіє (осман. ناحیه) — адміністративно-територіальне утворення Османської імперії, яким керував мухтар (виборний староста).

Ієрархія адміністративно-територіального устрою Османської імперії після реформи 1871 року та назва керівника:

• еялет — паша;
• санджак — мутеселлім (мутессаріф);
• каза — каймакам або мютеселлім;
• нахія — мухтар або мюдюр;
• каріє (село) — мухтар.

У XIX—XX ст. поділ території на нахії існував у південнослов'янських володіннях Османської імперії — у Сербії (1817—1833) та Чорногорії (1852—1910).

Примітки

1. Крикун М. Подільське воєводство у XV—XVIII століттях. Статті і матеріали: [збірник] // Наук. т-во ім. Шевченка, Українознав. наук. б-ка НТШ. — Львів: [б. в.], 2011. — Ч. 30. — 732 c. : іл., карти. — ISBN 978-617-607-064-1.
2. Середа О. Османсько-українська дипломатія в документах XVII—XVIII ст. — С. 172.