Реконструкція «Міста кімерійського» на основі археологічних досліджень (зображено лише розкопані будівлі)[1]
Місто людей кімерійських[2]; городище Дикий Сад (зустрічаються також умовні назви Кімерополіс і Алібант[3][4]) — поселення доби білозерської культури, що існувало на території сучасного Миколаєва близько 1250—925 років до н. е.[5] Поселення вважають найстарішим містом на території України, що згадується у писемних джерелах[6]. На сьогодні археологічне городище знаходиться у заповіднику Дикий Сад.
Залишки поселення розташовані в історичному центрі сучасного міста Миколаєва, біля місця злиття річок Південний Буг та Інгул. За обрисами мало форму овалу, витягнутого по осі Пд-С–Пн-З. Площа городища 6—7 га[8]. Будівлі були розташовані вздовж річки Інгул в три-чотири ряди і примикали одне до одного, створюючи таким чином єдиний архітектурний комплекс, який розкинувся у формі дуги.
Археологами знайдені залишки споруд різного призначення: господарські сховища, ремісничі майстерні (гончарні, металургійні, косторізні), ритуальні будівлі та системи укріплень, також в центральній частині міста існувала незабудована площа для народних зібрань. Будівлі були зведені з кам'яних плит, кам'яної кладки, вапняку та глини.[9]
Структурно поселення складалося з трьох частин: «цитаделі», «передмістя» та «посаду», розташованого за зовнішнім ровом. також археологи передбачають наявність «слобідки» і «некрополя». Оборонна стіна цитаделі міста мала 2-2,5 м у висоту і 3 м завширшки.[10]
Населення міста складало близько однієї тисячі мешканців.[11]
На території «цитаделі» жила еліта. Про це свідчать залишки потужних кам'яних фундаментів і невелика кількість господарських ям. Еліта не «засмічувала» свої будинки сховищами для продуктів і кухнями — їжу готували в «передмісті» й приносили в будинки знаті. У той же час у передмісті господарських ям набагато більше, а кам'яних кладок тут нема. Звідси висновок — тут жили бідніші люди.
На основі знахідок останніх десятьох років учені зробили ще один цікавий висновок: елітою в городищі були не військові вожді, а майстри, які володіли ремісничими навичками і знаннями. Про це свідчать розкопані на території цитаделі майстерні: косторізна, гончарна, ливарна.
Історія
Поселення існувало в XIII—X ст. до н. е. Сюди водними шляхами стікалися люди і товари зі усього Причорномор'я та віддалених півничних земель, зокрема Прикарпаття. А за часів свого розквіту найпівнічніший чорноморський порт підтримував торгові зв'язки із Середземномор'ям та Близьким Сходом.[12]
Свідчення про назву поселення і його мешканців в письмових джерелах не збереглися. Деякі дослідники ототожнюють його з «містом людей кімерійських», згаданим Гомером у поемі «Одіссея», хоча за припущенням більшості істориків кімерійці у Причорномор'ї облаштувалися пізніше. Точного розташування цього «містом людей кімерійських» Гомер не називав, зазначивши лише, що країна і місто кімерійців знаходиться біля входу до потойбічного світу.
Закотилось сонце й покрилися тьмою усі шляхи, а судно наше досягло кінця глибокого океану. Там народ і місто людей кімерійських".[13]
Влітку 2008 року на городищі було знайдено скарб, що складається з 12 сокир-кельтів.
У червні 2009 року на городищі «Дикий Сад» (на розі Набережної і Артилерійській) під час проведення досліджень в заповненні рову цитаделі городища був зафіксований кам'яний фундамент другого моста через рів. Ця знахідка є унікальною і остаточно підтверджує той факт, що місто було не просто поселенням ремісників, землеробів і скотарів, а регіональним центром кінця ІІ тисячоліття до нашої ери зі складною соціальною організацією. Нові відкриття дозволяють зробити висновок, що поселення могло бути своєрідною «столицею» території від Дунаю до Дніпра і від узбережжя Чорного моря до півночі сучасних Миколаївської, Одеської та частково Херсонської областей.
22 лютого 2016 року Миколаївська міська рада опублікувала петицію про створення парку-музею просто неба городища «Дикий Сад»[15].
В липні 2016 року розкопано будинок-майстерню ремісника-косторіза, площею 56 м². Всього на 2016 рік розкопано 50 об'єктів городища, а також встановлено, що місто мало свій план забудови[16].
2017 року знайдено предмети з чорного базальту, серед яких розтиральник — пристрій для подрібнення. Оскільки на території Миколаєва чорного базальту немає, то дійшли висновку, що ці предмети завезені з Греції, країн Азії або Єгипту. Це ще раз вказує на тісні зв'язки жителів «Дикого саду» з іншими народами. Також, над кладкою зі східного боку одного з розкопаних приміщень були виявлені фрагменти античної амфори, датованої V століттям до нашої ери[17].
У вересні 2018 року на території розкопок городища було знайдено бронзовий серп[18].
Під час археологічного сезону 2019 року було знайдене бронзове шило, а загальна кількість предметів із бронзи досягла 85 одиниць. Хімічний аналіз предмету показав, що він був привезений з Прикарпатського регіону, що свідчить про торгові зв'язки через Південний Буг та Дністер. Загальна кількість знайдених артефактів досягла 1050 одиниць. Також на протилежному боці річки Інгул було знайдене городище «Дикий Сад-2»[19].
Під час археологічного сезону 2021 року розпочаті розкопки на новій ділянці розміром 10 на 10 метрів. Виявлені «кладка з цікавою архітектурною спорудою», башта, скупчення каміння, яке може бути новим житловим будинком або фортифікаційною спорудою. У городищі знайдений «найстаріший у Східній Європі міст через фортечний рів. Він датується 1250 роком до н. е., тобто йому 3200 років. Трохи старший за віком міст є тільки у Греції…»[20].
Галерея
Зовнішній і внутрішній вигляд житла «міста кімерійців», комп'ютерна реконструкція 2006 року.
↑Известия Гомельского государственного университета имени Ф.Скорины, No 4 (85), 2014 УДК902.2 (477.73)Городище «Дикий Сад» в контексте социально-экономических и культурных связей балтийского и черноморского регионов XIII—XI вв. до н.э. К. В.ГОРБЕНКО
.jpg)
