Міль Михайло Леонтійович

Михайло Леонтійович Міль
рос. Миль Михаил Леонтьевич
Народився	9 (22) листопада 1909  Іркутськ, Російська імперія[1]
Помер	31 січня 1970(1970-01-31)[1][2] (60 років)  Москва, РРФСР, СРСР[1]
Поховання	Юдінський цвинтар^d
Країна	Російська імперія  СРСР
Національність	єврей
Діяльність	бортінженер, інженер
Галузь	розробка авіакосмічної техніки
Alma mater	Південно-Російський державний політехнічний університет (НПІ) імені М. І. Платова і Томський політехнічний університет
Науковий ступінь	доктор технічних наук (1945)
Вчене звання	професор^[d]
Заклад	Московський вертолітний завод імені М. Л. Міля
Партія	КПРС
Автограф
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Миха́йло Лео́нтійович Міль (рос. Михаил Леонтьевич Миль; 22 листопада 1909(19091122), Іркутськ — 31 січня 1970, Москва) — єврейський радянський конструктор вертольотів та вчений, доктор технічних наук (1945), Герой Соціалістичної Праці (1966), лауреат Ленінської премії (1958) і Державної премії СРСР (1968).

Біографія та діяльність

Народився 22 листопада 1909 в Іркутську в єврейській родині.

Ще в дванадцятилітньому віці створив модель літака, яка перемогла на конкурсі в Томську. В 1925 році вступив у Сибірський технологічний інститут, але провчився там недовго. Його виключили «за непролетарське походження» (його батько був рабином). Тоді він переїхав у Новосибірськ, пропрацювавши близько року в шкірній лабораторії і вже як робочий вступив у Донський політехнічний інститут в Новочеркаську.

Закінчивши інститут в 1931 році, Міль працював у ЦАГІ ім. Жуковського М. Є., брав участь у розробці автожирів А-7, А-12 і А-15, працював на автожирному заводі замісником Миколи Камова.

У 1941—1942 роки на фронт було перекинуто загін з п'яти автожирів, що зробив 20 бойових вильотів. У складі загону був і Михайло Міль. Під Москвою автожири планувалося використовувати як коректувальники артилерійського вогню, проте апарати виявилися більше придатними для тилового призначення.

Після евакуації Міль працював у поселенні Білімбай, в основному займався удосконаленням бойових літаків, покращенням їх стійкості і керованості. За роботи з удосконалення бойових літаків Міль в 1945 р. отримав орден Вітчизняної війни.

В 1947 році Міль став головним конструктором дослідного КБ по літакобудуванню. В 1951 році під керівництвом Міля був створений перший радянський серійний тримісний вертоліт Мі-1. В 1964 Міль став генеральним конструктором дослідного КБ. Його колективом було створено вертольоти Мі-2, Мі-4, Мі-6, Мі-8, Мі-10, Мі-12, Мі-24, В-12 та інші.

Тріумфом роботи конструктора став показ його унікальних машин на авіаційному салоні в Ле-Бурже в 1965 р. Син засновника вертолітобудування Ігоря Сікорського, Сергій, визнав, що в області важких вертольотів Міль не тільки наздогнав США, але й за низкою параметрів пішов далеко вперед.

Пам'ять

Вертоліт Мі. Надпечатка авіапошти 6 коп. на марці СРСР 1960 р.

Могила М. Л. Міля у с. Юдіно, поблизу Москви

• Ім'я Міля носять Московський вертолітний завод, середня школа № 1738 і вулиця в Москві.
• В 2009 р. на перетині вулиці Авіаконструктора Міля і Жулебинського бульвара в Москві було встановлено бюст Міля.
• В Казані (РФ) іменем конструктора названа вулиця в Авіабудівному районі.
• В 2009 р. на честь Міля було випущено поштовий блок марок Росії
• Меморіальні дошки встановлені на корпусі факультета Південно-Російського державного технічного університету у м. Новочеркаськ (РФ)[3] та у м. Іркутськ на домі № 5 по вулиці Карла Лібкнехта[4].
• У Мінську (Білорусь) іменем конструктора названо вулицю у мікрорайоні Нова Борова (ЖК Сосновий квартал)
• Біографії конструктора присвячено художній фільм «Небо измеряется Милями» (2019, режисер К. Буслов).

Примітки

1. Миль Михаил Леонтьевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
   d:Track:Q649d:Track:Q17378135
2. Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
   d:Track:Q746368
3. Мемориальные доски Новочеркасска. Архів оригіналу за 13 травня 2020. Процитовано 10 травня 2020.
4. Сухаревская Л. «Михаил Миль — покоритель неба» / газета «Байкальские вести» 05.11.09

Джерела

• Миль Н. М., Миль Е. М. Неизвестный Миль. — 2011. — ISBN 978-5-699-46871-3.
• Гай Д. И. Вертолёты зовутся МИ. — 1973.
• Миль Н. М., Миль Е. М. Как создать вертолет, нужный людям: Из твор. наследия генер. конструктора М.Л. Миля. — 1999. — ISBN 5-217-02967-6.
• Миль Н. М., Миль Е. М. Михаил Миль. Жизнь из двух половин. — 2006. — ISBN 5-901821-06-8.

Посилання

• Інтерв'ю з дочкою Михайла Міля