uk %D0%9C%D0%BE%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B7 %D0%9B%D0%B5%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B4 %D0%9C%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

Леонід Мосендз
Леонід Мосендз
	Леонід Мосендз Художник Алла Лисянська
Псевдо	Порфирій Горотак, О.Лясковець, Осип Лясковець і Ростислав Берладник
Народився	8 серпня (20 серпня) 1897; Могилів-Подільський, Подільська губернія, Російська імперія
Помер	14 жовтня 1948 (51 рік); Блоне; ·туберкульоз
Країна	Російська імперія; УНР; Чехословаччина; Австрія
Діяльність	поет, письменник, есеїст, гуморист, новеліст, прозаїк, науковець
Галузь	поезія, проза, гумор, технологія, есей, гумористична літератураd і виноградарство
Alma mater	Українська господарська академія (1928)
Знання мов	українська
Жанр	повість[d], оповідання, роман, оповідна поезіяd і есей
	Роботи у Вікіджерелах; Висловлювання у Вікіцитатах; Медіафайли у Вікісховищі;

Леоні́д Ма́ркович Мо́сендз (псевдоніми: О.Лясковець, Осип Лясковець, Ростислав Берладник; нар. 8 серпня (20 серпня) 1897(18970820), Могилів-Подільський, Подільська губернія — пом. 14 жовтня 1948, Блоне, Швейцарія) — український поет, прозаїк, есеїст, гуморист, науковець, громадський та державний діяч^[2]. Спільно з Ю. Кленом писав під псевдонімом Порфирій Горотак.

Життєпис

Леонід Мосендз народився у м. Могилеві-Подільському в родині державного урядовця Марка Мосендза, з українського роду Мосендзи, мати була з Волині, з роду Лясковець. Згодом мамине прізвище стане Мосендзові за псевдонім. У сім'ї окрім Леоніда було ще двоє синів та донька. Коли Леонідові Мосендзу було сім років помер батько, і вони з матір'ю переїхали у село Ялтушків, згодом у Яришів Могилівського повіту. У 1911 році, в Яришеві, Леонід Мосендз закінчив початкову школу, після чого вступив до учительської семінарії у Вінниці, яку закінчив 1915 року. По закінченні семінарії короткий час вчителював.

У роки Першої світової війни перебував у російській армії, воював на румунському фронті, де його й застала «революція» 1917 року. Після демобілізації вчителював у вищій та нижчій початкових школах міста Гнівань. 4 березня 1919 року вступив до Дієвої Армії УНР, де служив старшиною. У війську захворів на плямистий тиф і 26 жовтня 1919 року був евакуйований. Після лікування, 1 грудня 1919 року, повернувся до викладання фізики та природознавства у гніванських нижчій та вищій початкових школах. Вчителював до квітня 1920 року.

Після поразки УНР емігрував^[3]. З польської Ченстохови у 1922 році переїхав до Чехословаччини, де у 1923/24 рр. закінчив гімназію і вступив на хіміко-технологічний факультет Української господарської академії в Подєбрадах. У 1928 році одержав тут диплом інженера-технолога й залишився в Українській Господарській Академії асистентом.

У 1931 році він захистив докторську дисертацію з проблем переробки нафти, працював у лабораторіях. У час пробудження Закарпаття Мосендз у 1937/38 рp. викладав у Державній академії в Сваляві, а після окупації Закарпаття переїхав до Братислави. У 1945 році виїхав до Австрії. У місті Інсбруку Мосендз заприятелював з Юрієм Кленом (О. Бургардтом), з яким разом у 1947 році видав (під спільним псевдонімом Порфирій Горотак) збірку пародійних віршів «Дияволічні параболи» [Архівовано 26 листопада 2020 у Wayback Machine.].

У 1946 році, важко хворий на сухоти, Леонід Мосендз переїжджає у Швейцарію, де в місті Блоне 1948 року помирає. Похований у тому ж місті, Блоне.

Його спадщина багата: збірка «Зодіак» (1941), три поеми «Вічний корабель» (1940), «Канітферштан» (1945) і «Волинський рік» (1948), три збірки новел і оповідань «Засів», «Людина покірна», «Відплата» і незавершений роман «Останній пророк» (посмертне видання 1960).

Творчий доробок

Автор есе «Штайн — ідея і характер» (1935), збірки «Зодіяк» (1941); поем «Вічний корабель» (1940), «Канітферштан» (1945), «Волинський рік» (1948), збірок новел і оповідань «Засів», «Людина покірна», «Відплата»; роману «Останній пророк» (посмертне видання 1960). Окремі видання:

Мосендз Л. Штайн. Ідея й характер [Архівовано 12 квітня 2020 у Wayback Machine.] — Львів: Книгозбірня "Вісника", 1935. — 95 с.]
Мосендз Л. Відплата [Архівовано 12 квітня 2020 у Wayback Machine.]. — Львів, 1939. — 125 с.]
Мосендз Л. Вічний корабель: Лірична драма. — Прага: Колос, 1940. — 32 с.
Мосендз Л. Вічний корабель : (лір. драма) / Леонід Мосендз. — Прага : Колос, 1940. — 32, 1 с. [Архівовано 24 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
Мосендз Л. Зодіяк. — Прага: Колос, 1941. — 110 с. [Архівовано 17 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Мосендз Л. Помста. — Прага: Колос, 1941. — 157 с. [Архівовано 17 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Мосендз Л. Засів: Повість. — Прага: Колос, 1941. — 96 с. [Архівовано 10 лютого 2015 у Wayback Machine.]
Мосендз Л. Канітферштан. — Інсбрук, 1945. — 31 с. [Архівовано 19 травня 2018 у Wayback Machine.]
Мосендз Л. Засів: Повість. — Малин: Накладом Українського Видавництва в Бельгії К.Мулькевича, 1946. — 101 с. [Архівовано 10 лютого 2015 у Wayback Machine.]
Мосендз Л. Пригоди котика Кікі: Віршовані казки.– Австрія, 1947.; Львів: Універсум, 1996.– 48 с.
Мосендз Л. Волинський рік: Поема. — Мюнхен: Українська трибуна, 1948.- 80 с. [Архівовано 10 лютого 2015 у Wayback Machine.]
Мосендз Л. Людина покірна. — Вінніпег: Вид. І. Тиктора, 1951. — 143 с. [Архівовано 19 травня 2018 у Wayback Machine.]
Мосендз Л. Останній пророк. — Торонто, 1960. — 456 с. [Архівовано 12 липня 2017 у Wayback Machine.]
Мосендз Л. Зодіяк : вірші, 1921—1936 / Леонід Мосендз. — Прага : Колос, 1941. — 108, 1 с. : портр. [Архівовано 22 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
Мосендз Л. Засів : повість / Леонід Мосендз. — Малін: Накладом Укр. вид-ва в Бельгії К. Мулькевич, 1946. — 101 с. [Архівовано 20 жовтня 2020 у Wayback Machine.]

Виявив себе також у публіцистиці, перекладах.

Дмитро Донцов назвав його «одним із найкращих, коли не найкращим — із наших… новелістів».^[4]

Вшанування пам'яті

Іменем Леоніда Мозендза названо вулицю у м. Вінниця ^[5]

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж Чеська національна авторитетна база даних
d:Track:Q13550863
↑ Богдан Кравців. Леонід Мосендз і його «Останній пророк». Нью-Йорк, 1960. 32 с. Накладом Комітету для видання творів Леоніда Мосендза
↑ Мосендз Леонід Маркович // Давидюк Р. В інтер'єрі міжвоєнної Волині : біограми політичних емігрантів - учасників Української революції. - Рівне : Львів, 2023. - С. 164-165
↑ Незборима нація. Архів оригіналу за 19 грудня 2008. Процитовано 13 вересня 2012.
↑ Рішення Вінницької міської ради № 630 від 24.02.2017 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 листопада 2017. Процитовано 10 серпня 2020.

Джерела

Кравців Б. Леонід Мосендз і його “Останній пророк”. — Нью-Йорк: Накладом Комітету для видання творів Леоніда Мосендза, 1960. — 32 с. [Архівовано 22 лютого 2020 у Wayback Machine.]
Іванис В. Родовід Л.М. Мосендза і його останні листи. — Новий Ульм: Українські вісті, 1961. — 32 с. [Архівовано 22 лютого 2020 у Wayback Machine.]
Задеснянський Р. Правда про Мосендза і його твори. — Торонто, б.д.: Гомін України. - 120 с. [Архівовано 22 лютого 2020 у Wayback Machine.]
Малюта О. В. Мосендз Леонід Маркович [Архівовано 27 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 74. — ISBN 978-966-00-1061-1.
Мосендз Леонід // Енциклопедія Українознавства: Словник. частина / Голов. ред. В. Кубійович. — Перевидання в Україні. — Львів: Наукове товариство ім. Шевченка у Львові, 1996. — Т. 5. — С. 1651.
Набитович І. Леонід Мосендз — лицар святого Грааля: Творчість письменника в контексті європейської літератури. — Дрогобич: Відродження, 2001. — 220 с.

Література

Василенко В. Роман «Останній пророк» Леоніда Мосендза: джерела, жанр, структура, образ // Слово і Час. 2022. № 6. С. 17–33.
Журнал «Вітчизна», № 3-4, 2004, «Леонід Мосендз» [Архівовано 3 липня 2007 у Wayback Machine.]
Празька літературна школа: Ліричні та епічні твори / Упорядування і передмова В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2008. — 280 с.
Скорина Людмила. Література та літературознавство української діаспори. Курс лекцій. — Вид. 2-е, доп. — Черкаси: Брама-Україна. — 2005. — 384с.
Олег Баган. Готика — як стиль і настрій. До джерел художнього стилю Леоніда Мосендза // Українські проблеми. — 1998. — № 2. — С. 122—130.
Олег Баган. Історіософські концепції Леоніда Мосендза в контексті розвитку ідеології й естетики вісниківства. Науково-ідеологічний центр імені Дмитра Донцова. 2016
Микола Васьків. Актуалізація роману Л. Мосендза «Останній пророк» крізь призму прагматизму // XX століття: від модерності до традицій: зб. наук. праць. — Вип. 1.Естетика і поетика творчості Леоніда Мосендза / Ред. колегія: І. Руснак та ін. — Вінниця: ТОВ фірма «Планер», 2010. — С. 30-39.
Васьків М. Еміграційний історичний роман: загальне й індивідуальне // Український еміграційний роман 1930-50-х років. — Кам'янець-Подільський: ПП «Медобори-2006», 2011. — С. 34-111.
Іщук-Пазуняк Н. Леонід Мосендз і доля його могили // Вибрані студії з історії, лінгвістики, літературознавства і філософії. — К.: Вид-во ім. Олени Теліги, 2010. — С. 273—275.
Кравців Б. Леонід Мосендз і його «Останній пророк» // Мосендз Л. Останній пророк. — Торонто,1960. — С. V — ХХХІІ.
Мариненко Ю. Проза Леоніда Мосендза в контексті доби // XX століття: від модерності до традицій: зб. наук. праць. — Вип. 1. Естетика і поетика творчості Леоніда Мосендза / Ред. колегія: І. Руснак та ін. — Вінниця: ТОВ фірма «Планер», 2010. — С. 207—215.
Мейзерська Т. Потрійний код «Вічного корабля» Леоніда Мосендза: історичний, метафізичний, національний // XX століття: від модерності до традицій: зб. наук. праць. — Вип. 1. Естетика і оетика творчості Леоніда Мосендза / Ред. колегія: І. Руснак та ін. — Вінниця: ТОВ фірма «Планер», 2010. — С. 79-86.
Набитович І. Леонід Мосендз — лицар святого Грааля: Творчість письменника в контексті європейської літератури. — Дрогобич: Відродження, 2001. — 220 с.
Набитович І. Сакральне в художній творчості Леоніда Мосендза // XX століття: від модерності до традицій: зб. наук. праць. — Вип. 1. Естетика і поетика творчості Леоніда Мосендза / Ред.. колегія: І. Руснак та ін. — Вінниця: ТОВ фірма «Планер», 2010. — С. 87-107.
Неврлий М. «Трохи Дон-Кіхот в мені є …» // Україна. — 1990. -№ 18. — С. 20-22.
Нигрицький Л. Передмова // Мосендз Л. Людина покірна. — Львів: Укр. бібліотека, 1937. —С. 5-6.
Просалова В. А. Драматична доля роману Л. Мосендза «Останній пророк» // Актуальні проблеми літературознавства: Збірник наукових праць. — Дніпропетровськ: Навчальна книга, 2003.- Т. 15. — С. 152—163.
Просалова В. А. Оповідання Л. Мосендза та їх інтертекстуальне тло // Вісник Луганського національного педагогічного університету ім. Тараса Шевченка, 2004. — вип. 3 (71). — C. 83-91.
Руснак І. Художній світ новел Леоніда Мосендза // XX століття: від модерності до традицій: зб. наук. праць. — Вип. 1. Естетика і поетика творчості Леоніда Мосендза / Ред.. колегія: І. Руснак та ін. — Вінниця: ТОВ фірма «Планер», 2010. — С. 116—131.
Руснак І. Художній світ новели Леоніда Мосендза «Брат» // Наукові записки Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. Сер.: Філологічні науки.- 2009. - Вип. 85. - С.318-327. Електронний ресурс: https://scholar.google.com.ua/citations?hl=uk&user=k3qMJ70AAAAJ
Яковенко Т. Образ Івана Хрестителя у романі «Останній пророк» Леоніда Мосендза // XX століття: від модерності до традицій: зб. наук. праць. — Вип. 1. Естетика і поетика творчості Леоніда Мосендза / Ред. колегія: І. Руснак та ін. — Вінниця: ТОВ фірма «Планер», 2010. — С. 132—140.
Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.

Мосендз Леонід Маркович у сестринських Вікіпроєктах
	Цитати у Вікіцитатах^?
	Теми у Вікіджерелах^?
	Генеалогія на Родоводі^?
	Мосендз Леонід Маркович у Вікісховищі^?