|
Ченстохова
Ченстохо́ва (пол. Częstochowa) — місто на правах повіту, адміністративний центр Ченстоховського повіту в Сілезькому воєводстві, в південній частині Польщі. Хоча в 1999 році місто було включено до Сілезького воєводства, Ченстохова не є частиною Сілезії, а Малопольщі. Ченстохова, бажаючи підкреслити свої зв'язки з Малопольщею, приєдналася до об'єднання «Асоціація малопольських міст і муніципалітетів». Це 12-е місто в Польщі за займаною площею і 13-е за кількістю населення. У місті є костел і монастир на Ясній Горі з іконою Матері Божої Ченстоховської, що вважається чудодійною, — головний центр культу Марії в Польщі. Через це Ченстохову вважають духовною столицею Польщі. ГеографіяЧенстохова розміщена на річці Варта в північній частині Краківсько-Ченстоховської височини. Через цю місцевість пролягають дві туристичні траси: «Орлиних гнізд» та «Юрських укріплень». Вони поєднують мальовничі руїни середньовічних оборонних замків та красу природних багатств південної Польщі. Хоч історично це місто більше належить до Малопольщі, за останньою адміністративною реформою воно входить до Сілезького воєводства. Частина місцевих політиків підтримувала утворення разом із містами Кельці й Радом Старопольського воєводства. Клімат
КультураЩороку цей один із найважливіших центрів релігійного культу у християнському світі відвідують 4-5 млн туристів і паломників. Ченстохова належить до найбільших паломницьких місць Європи після Люрду у Франції та Фатіми в Португалії.[4] ПромисловістьУ місті розташований металургійний комбінат з понад столітньою історією «Гута Ченстохова», який з 2005 року перебуває у власності корпорації ІСД.[5] ДемографіяДемографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][6]:
Населення за роками:  СпортЄ, зокрема, волейбольні клуби «Норвід», який нині виступає в Плюс Лізі із назвою «Exact Systems Norwid Częstochowa»[7], також ті, що у своїх назвах мають абревіатуру АЗС, однак жоден із них не правонаступником клубу «АЗС Ченстохова»[8]. Знані постаті
Українські слідиНа цвинтарі Кулі (пол. Kule) є могили солдатів Армії УНР: Бориса Бракера (полковник, 1872—1927), хорунжого Дем'яна Даценка (1898—1933); підполковника Володимира Байвенка (1885—1941), поручника Миколи Кулака (1891—1955), підполковника Петра Ярчевського (пом. 1963), полковника Володимира Бернатовича (1880—1928), полковника Володимира Руднявського (1889—1937) та пам'ятна дошка «Борцям за волю України 1917—1941»[9]. Міста-партнериМає партнерські зв'язки з українськими містами: Галерея
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
