Мирон Сич

Мирон Сич
Народився	3 січня 1960(1960-01-03)[2]  Остре-Бардо, Ґміна Семпополь, Бартошицький повіт, Вармінсько-Мазурське воєводство, Республіка Польща[2]
Помер	4 квітня 2024(2024-04-04)[1] (64 роки)  Ольштин, Республіка Польща
Поховання	Ольштин
Країна	Республіка Польща
Діяльність	політик
Alma mater	Higher School of Pedagogy in Olsztyn^d
Знання мов	польська
Посада	член Сейму Польщі^[d]
Партія	Громадянська платформа і Польська об'єднана робітнича партія
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Мирон Сич (пол. Miron Sycz; *3 січня 1960, Остре Бардо, Вармінсько-Мазурське воєводство — 4 квітня 2024 ) — польський політик українського походження, посол до польського Сейму (від 5 листопада 2007 р.), учитель за фахом, активіст Об'єднання українців у Польщі (ОУП).

Біографія

Закінчив Вищу педагогічну школу у Ольштині (Польща). Засновник Об'єднання шкіл із українською мовою навчання у м. Гурово-Ілавецьке, у 2007 році був директором. У 1998—2007 рр. — голова Вармінсько-Мазурського сеймику. Був активним сподвижником в побратимстві польських міст з українськими, та долучився до втілення в місті Ольштин Вулиці Тараса Шевченка.

Був членом партій ПОРП, Ліберально-демократичний конгрес i Унія Свободи. Від 2006 року, безпартійний. 2007 року пройшов до польського сейму за списком партії Громадянська платформа (РО), здобувши у ельблонґському окрузі 9 075 голосів.

Заступник голови комісії національних меншин Сейму Республіки Польща, а також заступник голови польсько-української парламентської групи. Претендує на посаду радника уряду Дональда Туска з українських питань.

Родина

Батько, Сич Олександр (*1914, с. Ляшки Ярославського повіту), з 1937 до 1939 року був у польському війську, з 1938 року — членом ОУН, з осені 1945 року бійцем сотні «Месники-4» куреня «Месники» в УПА, схоплений солдатами ВП весною 1947 року та засуджений польською владою до страти, згодом покарання було змінене на 15-річне ув'язнення, під кінець 50-х років вийшов з тюрми[3].

Сестра Дарія — директор української школи в Торонто.

Нагороди

• Хрест Заслуги (Польща) (2001)[4];
• орден «За заслуги» ІІІ ступеня (2001) за вагомий особистий внесок у піднесення міжнародного авторитету України, зміцнення співробітництва і дружніх зв'язків з історичною Батьківщиною та з нагоди 10-ї річниці незалежності України[5];
• орден «За заслуги» ІІ ступеня (2007) за вагомий особистий внесок у зміцнення авторитету України у світі, популяризацію її історичних і сучасних надбань та з нагоди 16-ї річниці незалежності України[6];
• орден «За заслуги» І ступеня (2009)^[джерело?]

Примітки

1. Miron Sycz nie żyje. Były poseł PO miał 64 lata — 2024.
2. https://katalog.bip.ipn.gov.pl/informacje/13602
3. Партизанськими дорогами з командиром «Залізняком» Словникова частина [Архівовано 17 грудня 2014 у Wayback Machine.] — Дрогобич: Видавнича фірма «Відродження», 1997.- 359 с., ISBN 966-538-009-5
4. Postanowienie Prezydenta Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 27 lutego 2001 r. o nadaniu orderów i odznaczeń. prawo.sejm.gov.pl. Процитовано 27 травня 2019.
5. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 639/2001 - Офіційне представництво Президента України. web.archive.org. 8 липня 2014. Архів оригіналу за 8 липня 2014. Процитовано 27 травня 2019.
6. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №739/2007. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 15 квітня 2018. Процитовано 27 травня 2019.

Посилання

• sejm.gov.pl [Архівовано 8 грудня 2007 у Wayback Machine.]
• Мирон Сич: Україна не може писати польську історію, а Польща — українську