Милашевська Зоя Матвіївна
Зоя Матвіївна Милашевська (11 березня 1929, Бердичів, Житомирської області — 18 серпня 1994, Бердичів) — українська письменниця, прозаїк, член Спілки письменників СРСР з 1970 року. ЖиттєписНародилася 11 березня 1929 року в місті Бердичеві, Житомирської обл. у робітничій родині. Батько — залізничник. Мати — вчителька залізничної школи (нині НВК№ 10). З самого дитинства важка хвороба прикувала Зою до ліжка. У 1938 році був репресований батько Зої Матвіївни, у зв'язку з цим була також знищена крихітна надія на одужання. Маленька Зоя була приречена на страждання. Зоя Матвіївна заочно закінчила середню школу, у 1950 році — відділення іноземних мов Бердичівського вчительського інституту, заочно. У 1966 році — історико-філософський факультет Київського університету ім. Т.Шевченка. Всі навчальні заклади закінчено з відзнаками.[1] Отримавши вищу освіту, почала займатися перекладами оповідань з англійської і французької. Друкувала свої статті в місцевій газеті, далі — в республіканській. Була знайома з Борисом Теном (Миколою Васильовичем Хомичевським), який вдихнув в неї віру в себе. Про це свідчить лист, який він написав до дня її народження: «Дорогій і вельмишановній Зої Матвіївні ювілейний привіт з найкращими побажаннями міцного здоров'я і творчої наснаги ще на багато і багато років, щоб до нової ювілейної дати Ваша авторська позиція доповнилася і кількістю і якістю, щоб Ваше ім'я знали не тільки в Україні, а й далеко за межами дзвеніло як гордість нашого краю». Зоя Мілашевська пішла з життя 12 серпня 1994 року. Похована в Бердичеві. ТворчістьПерше оповідання було надруковане в журналі «Дніпро» в 1964 році.
Джерела
Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia