Бердичівський державний педагогічний інститут

Бердичівський державний педагогічний інститут — вищий навчальний заклад, що діяв у Бердичеві Житомирської області у 1933—1972 роках.

Історія

У 1930 році був створений Інститут соціального виховання, який розмістився в будинку по вулиці Карла Лібкнехта 53/1 (нині – вул. Європейська), перед цим це приміщення займав педагогічний технікум. У 1933 році на базі Інститут соціального виховання був створений педагогічний інститут. В 1936 році він був реорганізований в учительський інститут, а у 1954 знову реорганізований в педагогічний інститут. [1]

В 1971 році Бердичівський інститут було розформовано, а його факультети переведені до Житомира та Умані. У 1973 році в приміщення, яке займав Інститут, повернулось педагогічне училище, яке в 2004 році було реорганізоване в Бердичівський педагогічний коледж. [1]

Факультети та відділення

• фізико-математичний;
• природничий;
• підготовки вчителів молодших класів;
• відділення іноземних мов
• заочний відділ.

Освітня діяльність

Інститут мав добре обладнану навчально-матеріальну базу: лабораторії, майстерні, кабінети, агробіостанцію, гуртожитки, спортивні споруди та ін. Навчально-виробничу практику студенти проходили на підприємствах і в школах міста. Напередодні німецько-радянської війни в інституті навчалося 500 студентів на стаціонарному та 2700 – на заочному відділеннях.[1] У 1958 році на всіх факультетах навчалось близько 1 000 студентів, у тому числі 464 заочників. За час свого існування ін-т підготував понад 8650 учителів для шкіл УРСР, в тому числі 5102 закінчили інститут заочно.

В різні часи в інституті працювали такі відомі науковці та педагоги: П. С. Горностай (на посаді ректора); Є. С. Регушевський (декан факультету педагогіки і методики початкової освіти); О. Д. Томчук (завідувач кафедри); Ю. Д. Крих (завідувач кафедри музики); С. Л. Самарський (завідувач кафедри природознавства); Г. Г. Богун (керівник краєзнавчого гуртка).

Відомі випускники

• Борисюк Микола Кіндратович (1919—2014) — радянський військовик, учасник Другої світової війни, почесний громадянин Бердичева, відмінник народної освіти України.
• Коваленко Веніамін Дмитрович (1923—2014) — радянський військовик, учасник Другої світової війни, почесний громадянин Бердичева.
• Милашевська Зоя Матвіївна (1929—1994) — українська письменниця, прозаїк, член Спілки письменників СРСР.
• Трохимчук Степан Максимович (1921—2003) — радянський офіцер, голова колгоспу, політик, депутат Верховної Ради УРСР 8—9-го скликань.

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Громенко І. Є., Павлов О. О. Бердичів // Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К.: Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973, с. 164—181.

Примітки

1. Вул. Європейська, 53/1 // Мій Бердичів. 27.09.2019 p. Архів оригіналу за 12 квітня 2021. Процитовано 29 травня 2022.