Мезохижак

Лисиця руда (Vulpes vulpes) поїдає гризуна — приклад мезохижака

Мезохижак — це тварина, раціон якої на 50–70% складається з м'яса, а решта складається з нехребетних продуктів, які можуть включати комах, гриби, фрукти, інші рослинні матеріали та будь-яку доступну їжу[1]. Мезохижаки належать до великої групи м'ясоїдних ссавців і варіюються від малих до середніх розмірів, які важать менше п'ятнадцяти кілограмів[2]. Мезохижаки нині зустрічаються серед Canidae (койоти, лисиці), Viverridae (цивети), Mustelidae (куниці, тайра), Procyonidae (котофредка, ракун), Mephitidae (скунси) і Herpestidae (деякі мангусти). Лисиця руда, зокрема, є найпоширенішою з мезохижих тварин у Європі та має високу щільність популяції в районах її проживання[3].

У Північній Америці деяким мезохижакам загрожує надмірне полювання заради їх шкір[4]. Це призвело до зусиль, спрямованих на захист і збереження мезохижих тварин у цьому регіоні, які наразі були в основному успішними[5]. Ці тварини відіграють важливу роль у функціонуванні та системі екосистеми після усунення вершинних хижаків[2].

Американський інститут біологічних наук стверджує, що завдяки тому факту, що мезохижаки менші за великих м’ясоїдних тварин, вони більш численні, а тому мають різноманіття видів мезохижаків[2]. Мезохижаки відрізняються своєю поведінкою та екологією порівняно з великими м’ясоїдними тваринами: від замкнутих до дуже соціальних. Їхня різноманітність і невеликі розміри дозволяють їм процвітати в більш різноманітних середовищах існування, ніж більші м’ясоїдні тварини[2]. Популяція цих менших м’ясоїдних також збільшується, коли кількість більших м’ясоїдних зменшується. Це відоме як «вивільнення мезохижаків». За даними Служби національних парків, «вивільнення мезохижаків визначається як розширення ареалу та/або чисельності меншого хижака після зменшення чи видалення більшого хижака»[6]. Одним із наслідків цього є те, що ці мезохижі можуть діяти як падальники, прибираючи трупи мертвих тварин, викинуті людьми в міських районах[7].

Мезохижі тварини, як частина грип м’ясоїдних ссавців, відіграють важливу роль в екосистемі завдяки їхньому потягу до здобичі та впливу на її функціональність і структуру. Вони є важливою частиною екологічної функції, оскільки їхній малий чи середній розмір дозволяє їм розсіювати насіння, чого не можуть гіперхижаки[2]. Мезохижаки транспортують насіння у відкритому просторі на відстань до одного кілометра та розсіюють насіння на відстані від 600 до 750 метрів одне від одного[2]. Середовища існування мезохижаків швидко змінюються через урбанізацію, фрагментацію середовища існування та вирубку лісів, що є загрозою для виживання цих тварин через втрату середовища існування та може призвести до зменшення видів[4]. Деякі мезохижаки дуже швидко пристосувалися до постійно мінливих умов існування порівняно з іншими мезохижаками, наприклад, койот (Canis latrans) на північному сході Північної Америки[4][8].

Галерея

• 
  Койот (Canis latrans)
• 
  Видра (Lontra canadensis)
• 
  Мангуст (Mungos mungo)
• 
  Скунс смугастий (Mephitis mephitis)

Примітки

1. Van Valkenburgh, Blaire (2007). Déjà vu: the evolution of feeding morphologies in the Carnivora. Integrative and Comparative Biology. 47 (1): 147—163. doi:10.1093/icb/icm016. PMID 21672827.
2. Gary W. Roemer, Matthew E. Gompper, Blaire Van Valkenburgh, "The Ecological Role of the Mammalian Mesocarnivore", BioScience, Volume 59, Issue 2, 2009, Pages 165–173, https://doi.org/10.1525/bio.2009.59.2.9
3. Sándor, Attila D. (2017). Mesocarnivores and Macroparasites: Altitude and Land Use Predict the Ticks Occurring on Red Foxes (Vulpes Vulpes). Parasites & Vectors. 10 (1): 1—9. doi:10.1186/s13071-017-2113-9. PMC 5382496. PMID 28381228.
4. Ray, Justina C. Mesocarnivores of Northeastern North America: Status and Conservation Issues. WCS Working Papers No. 15, June 2000. Available for download from http://www.wcs.org/science/ [Архівовано 2009-07-22 у Wayback Machine.]
5. "Comeback Kids: Mesocarnivores Rebound in Northeastern U.S." CNN, Cable News Network, 2000, www.cnn.com/2000/NATURE/08/09/carnivores.enn/index.html.
6. "Scavenging and Landscape Use of Mesocarnivores in Denali (U.S. National Park Service)". National Park Service, U.S. Department of the Interior, 2019, www.nps.gov/articles/denali-crp-mesocarnivore.htm
7. Ćirović, Duško & Penezić, Aleksandra & Krofel, Miha. (2016). Jackals as cleaners: Ecosystem services provided by a mesocarnivore in human-dominated landscapes. Biological Conservation. 199. 51-55. 10.1016/j.biocon.2016.04.027.
8. Gittleman, John L. (9 березня 2013). Carnivore Behavior, Ecology, and Evolution (англ.). Springer Science & Business Media. ISBN 978-1-4757-4716-4.