Марія Магдалена Радзивілл

Марія Магдалена Радзивілл
біл. Марыя Магдалена Радзівіл
Марія Магдалена Радзивілл
Народилася	8 липня 1861(1861-07-08) Варшава
Померла	6 січня 1945(1945-01-06) (83 роки) Фрібур
Поховання	Костел святих Симона та Олени (Мінськ)
Країна	Російська імперія  Литва  Швейцарія
Національність	білоруска
Діяльність	меценат
Знання мов	білоруська, польська, англійська і французька
Титул	принцеса
Рід	Завіші (рід)
Батько	Jan Kazimierz Zawisza^d
Мати	Maria Kwilecka^d
У шлюбі з	Ludwik Józef Krasiński^d і Nicolas Radziwill^d[1]
Діти	Maria Ludwika Krasińska^d
Нагороди
Роботи у Вікіджерелах Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Марія Магдалена Радзивілл (біл. Марыя Магдалена Радзівіл; до шлюбу Завіша; 8 липня 1861, Варшава — 6 січня 1945, Фрібур) — діячка білоруського культурного руху, меценатка. Кавалер ордена «Великий хрест Гедеміна».

Біографія

Представниця шляхетського роду Завішів гербу «Лебідь», дочка Яна Казимира та Марії Квілецької. Дитинство пройшло в родових маєтках Жарновці та Кухтичі в Ігуменському повіті. Виховувалася в дусі білоруської культури, симпатизувала християнським демократам. Для розмов у колі друзів використовувала білоруську або французьку мову.

В 1881 році стала дружиною Людвіка Красинського, в шлюбі з яким народила дочку Марію Людвіку. Після смерті батька (1884) отримала в спадок його маєтки в Білорусі та Великій Польщі. В 1895 році після смерті чоловіка виїхала в Західну Європу. Другий раз стала дружиною князя Вацлава Миколу Радзивіла (Лондон, 1906).

У 1912 на сторінках газети «Minske Russkae Slovo» («Мінське російське слово») оголосила: «Вважаю себе білорускою, походження литовського. Як і чоловік мій, полячкою себе не вважаю». Цікаво, але одним з аргументів, які вона наводила для підтвердження своїх слів, було те, що «…чоловік мій ніколи не одружився б з полькою».[2]

Фінансувала видання «Зазирне сонце і в наше віконце», Білоруське видавниче товариство, газету «Білорус», товариство тверезості, шпиталі, сільські крамниці та інш. Відкрила білоруські школи у своїх помістях Кухтичі, Вузді, Кам'янці.

Особливу увагу надавала проблемі виховання національно-свідомої білоруської інтелігенції. Її маєток у Кухтичах відвідували Вацлав Івановський, І. та А. Луткевичі, Роман Скірмунт, Олександр Власов та інші діячі білоруського національно-культурного руху. Надавала матеріальну підтримку у виданні перших книг М. Богдановича, К. Буйло та інших; на знак вдячності їй В. Івановський та І. Луткевич розмістили герб Завішів «Лебідь» на титульній сторінці збірки віршів М. Богдановича «Вінок».

Брала активну участь у білоруському релігійному житті. Прихильниця ідеї відродження у Білорусі греко-католицької церкви.[3]

З 1917 року перебувала в еміграції в Польщі, Литві, Німеччині, з 1932 — у Швейцарії. Допомагала білоруським організаціям в Західній Білорусі, литовським та єврейським рухам.

Останні 13 років життя провела в монастирі сестер-домініканок у місті Фрібур.

Примітки

1. Radziwiłłowie herbu Trąby — Warszawa: Archiwum Główne Akt Dawnych, Wydawnictwo DiG, 1996. — 67 с. — ISBN 83-85490-62-0
   d:Track:Q270d:Track:Q7209884d:Track:Q9379197d:Track:Q121885404
2. Я — беларуска… (Марыя Магдалена Радзівіл) [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // «Беларуская мінуўшчына» № 1, 1996.
3. Радзівіл Марыя Магдалена. Архів оригіналу за 23 жовтня 2014. Процитовано 1 травня 2015.

Література

• Піхура Г. Княгіня Магдалена Радзівіл // «Грунвальд» № 1, 1991.
• Мікола Багадзяж. Я — беларуска… (Марыя Магдалена Радзівіл) // «Беларуская мінуўшчына» № 1, 1996.
• Энцыклапедыя гісторыі Беларусі. У 6 т. Т. 6. Кн. 1: Пузыны — Усая / Беларус. Энцыкл.; Рэдкал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.) і інш.; Маст. Э. Э. Жакевіч. — Мн.: БелЭн, 2001. — 591 с.: іл. ISBN 985-11-0214-8.
• Беларускія рэлігійныя дзеячы XX ст.: Жыццярысы, мартыралогія, успаміны. — Менск-Мюнхен: Беларускі кнігазбор, 1999. ISBN 985-6318-65-3
• Алесь Смалянчук. «Мы Вас не забудзем ніколі…»: Нататкі з эксьпедыцыі ў былы маёнтак Кухцічы Марыі Магдалены Радзівіл // «Дзеяслоў» № 34, 2008.