Мамут (станція)
Маму́т (крим. Mamut) — проміжна позакласна залізнична станція Кримської дирекції Придніпровської залізниці на електрифікованій лінії Федорівка — Джанкой між зупинними пунктами 1361 км та 1367 км. Розташована в селі Вітвисте та біля колишнього села Глинне Джанкойського району Автономної Республіки Крим, яке до депортації кримських татар мало назву Мамут. На вокзалі станції є зал чекання, каси продажу квитків приміського сполучення. ІсторіяСтанція відкрита у 1897 році під час будівництва Лозово-Севастопольської залізниці в складі лінії Мелітополь — Джанкой. 1910 року станція перейменована на сучасну назву, до цього часу станція мала назву — Дюрмень. Згідно «Памятной книжке Таврической губернии на 1900 год» (рос.), на платформі Дюрмень здійснювали однохвилинну зупинку Севастопольський поштовий поїзд № 3 та товарно-пасажирський № 7, до складу якого входили вагони 1-3-х класів[1]. Час перейменування в Мамут досі точно не встановлено: на кілометровій карті Генерального штабу Червоної армії 1941 року, в якій за основу, були взяті топографічні карти Криму масштабу 1:84000 1920 року і 1:21000 1912 року, станція підписана, як Дюрмень[2], а, відповідно зі списком населених пунктів Кримської АРСР по Всесоюзного перепису 17 грудня 1926 року, на роз'їзді Мамут (821-й км) Таганашської сільської ради Джанкойського району, значилося 4 двори, неселянське населення становило 13 осіб[3], й на двокілометрівці РККА 1942 року зупинний пункт теж Мамут[4]. Остання назва дана по селу Глинне, що раніше існувало та мало до депортації кримських татар назву Мамут. Станція електрифікована 1970 року постійним струмом (=3 кВ) в складі дільниці Мелітополь — Сімферополь[5]. До окупації Криму Російською Федерацією на станції зупинялися приміські електропоїзди сполученням Сімферополь — Новоолексіївка / Мелітополь. З 2015 року контролюється російським підприємством ДУП «Кримська залізниця». Пасажирське сполученняЗ 2 квітня 2014 року на станції зупиняються приміські електропоїзди сполученням Сімферополь — Солоне Озеро[6]. ГалереяПримітки
Джерела
Посилання |
Portal di Ensiklopedia Dunia