Маловіште

Маловіште Координати 41°01′59″ пн. ш. 21°07′50″ сх. д. Країна  Північна Македонія  Північна Македонія  Адмінодиниця Бітола  Висота центру 1123 м  Населення 504 осіб (1948), 446 осіб (1953), 344 осіб (1961), 309 осіб (1971), 257 осіб (1981), 129 осіб (1991), 121 осіб (1994), 98 осіб (2002), 50 осіб (2021)  Часовий пояс CET і CEST  Телефонний код 047  Поштовий індекс 7314  Автомобільний код BT (Бітола) GeoNames 788192 OSM ↑2598354 ·R (Бітола) Маловіште Маловіште (Північна Македонія)  Маловіште у Вікісховищі

Маловіште (мак. Маловиште) — село в общині Бітола, у Північній Македонії. Село розташовано в долині на північних схилах гірського масиву Пелістер, на висоті близько 1100—1200 м над рівнем моря. Відстань до адміністративного центру общини Бітоли складає 23 км. На заході межує з селом Кажані, єдиний населений пункт на території Національного парка Пелістер. Через село тече річка Шемніца. Населене переважно арумунами.

Географія та інфраструктура

Село займає площу 29,3 км², з яких більшість приходиться на ліси (16,75 км²), інше — пасовиська (6,68 км²) та орна земля (1,53 км²).

Центр села називається «Музгага» та містить школу, таверну та магазин. У селі виділяється 3 місцевості: Верхній квартал, Нижній квартал та Над проваллям.

Станом на початок XXI століття початкова школа не працює через брак педагогічних кадрів. У Маловіште нема медпункту, тому за медичною допомогою потрібно їхати до інших сіл чи до Битоли. Існують проблеми з водопостачанням: воду доводиться брати зі скважин або з нечисленних джерел.[1]

Історія

Археологічні розкопки на території села виявили фундаменти античних будівель, що розташовувалися поблизу давньоримської Егнатієвої дороги. Село відоме в джерелах з XVI століття.[2]

У венеційських джерелах Маловіште згадується як арумунське село у XVIII столітті[3]. Велике арумунське переселення до Маловіште відбулося протягом XIX століття з території Албанії, зокрема з арумунського центру Воскополе[4]. Під час Першої світової війни село було захоплено німецькими й болгарськими військами. У Другу світову в навколишніх лісах ховалися македонські партизани, але село утримували німці й болгари[3].

Населення

Одне з 5 арумунських сіл регіону, інші Ніжеполе, Трново, Магарево, Гопеш[3].

Маловіште було населене з давніх часів православним слов'янським населенням, але під тиском османської влади мешканці тікали до великих міст. У XVI столітті в селі було близько 50 мешканців. Наприкінці XIX століття до села переселилися арумуни[1].

Станом на 1900 рік у Маловіште мешкало 2300 осіб[4], 1905 року — 2130 осіб, 1953 року — 443 (130 македонці, 300 арумунів, 2 серби)[5]. За переписом 1961 року в селі мешкали 334 особи (98 македонців, 34 турки, 2 серби), а 1994 року — 121, з яких 73 македонці, 26 албанців, 5 турків. За переписом 2002 року у селі було тільки 98 мешканців (10 македонців, 87 арумунів, 1 албанець; 96 з 98 мешканців — православні), а дослідження 2019 року виявило лише 80 осіб[5]. Чимало мешканців села емігрувало до Румунії, Франції, а в Австралії вихідці з села навіть заснували власну асоціацію[3].

Архітектура

Церква св. Петра

У Маловіште знаходиться 5 релігійних споруд[5]. Найбільша з них — церква святого Петра, побудована 1856 року, що має 3 приділи[2]. Вівтар та іконостас оздоблено різьбленням по дереву[6] Церкву було відреставровано 1998—2003 років[2].

Також на півночі села знаходяться невелика церква св. Георгія та каплиця св. Афанасія.

У селі збереглися традиційні будинки та вузькі вулички, що мають культурне значення. Частина цінних будинків знаходяться в поганому стані.[2][7]

У 2 км на південний захід від Маловіште розташований монастир Св. Анни[5].

Відомі люди

• Александру Папакостеа^[bg] (1884—1925) — румунський юрист та політик, уродженець села.

Примітки

1. Angelovski, N; Čalovski, T. Seoski, kao savremeni oblik turizma na planini Pelister // TURIZAM. — 2004. — Вип. 8. — С. 22.(серб.)
2. Risto Paligora. The village of Malovishte [Архівовано 12 травня 2021 у Wayback Machine.]. У European Commission — Council of Europe Joint Programme: Integrated Rehabilitation Project Plan / Survey of the Architectural and Archaeological Heritage (IRPP/SAAH) — «the former Yugoslav Republic of Macedonia» — December 2003(англ.)
3. Arno Tanner (2004). The Forgotten Minorities of Eastern Europe: The History and Today of Selected Ethnic Groups in Five Countries. East-West Books. с. 211, 219. ISBN 978-952-91-6808-8. Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 23 травня 2020.(англ.)
4. Malovishte village — Municipality of Bitola [Архівовано 19 вересня 2020 у Wayback Machine.](англ.)(мак.)
5. Dimitrov, Nikola and Petrevska, Biljana and Terzić, Aleksandra. Rural tourism in the space of NP «Pelister» case study: «Eight Pelister villages». — 2019. — С. 267—277. — ISSN 978-608-244-693-6. Архівовано з джерела 7 серпня 2021. Процитовано 24 травня 2020.(англ.)
6. Risto Paligora. Wood-carving in St. Petko's Chutch in the village of Malovište // Peristil: zbornik radova za povijest umjetnosti. — 1988. — Т. 31-32, вип. 1. — С. 287—291. Архівовано з джерела 20 травня 2018. Процитовано 23 травня 2020.(мак.)
7. Namicev, Petar and Namiceva, Ekaterina (2016). Traditional Architecture with Contemporary Use. Methods of Preserving the National Architecture of Macedonia (PDF). Journal of Settlements and Spatial Planning. 7 (1): 89—97. ISSN 2069-3419. Архів оригіналу (PDF) за 12 травня 2021. Процитовано 23 травня 2020. ISSN 2248—2199 (on line)(англ.)

Джерела

• Панов, Митко (1998). Енциклопедија на селата во Република Македонија (PDF) (македонски) . Скопје: Патрија. с. 189. Архів оригіналу (PDF) за 7 лютого 2022. Процитовано 17 декември 2016.