|
Воскополе
Воскополе (алб. Voskopoja; арум. Moscopole, Moscopolea; грец. Μοσχόπολις, Moscopolis або Moschopolis) - мале село в південно-східній частині Албанії. В XVIII ст. одне з найбільших міст на Балканах, культурний та торговельний центр як арумунів, так і греків та албанців. В Воскополе було засновано першу типографію на Балканах. У 1788 р. місто було вщент зруйновано військом Алі Паши. ГеографіяВоскополе знаходиться за 21 км від міста Корча, адміністративного центру однойменної області, у горах південно-східної Албанії, на висоті 1160 м над рівнем моря. Історія Попри те, що місто розташоване в досить ізольованій місцевості південної Албанії, воно стало найважливішим центром для арумунів. У дні свого розквіту, 1760-х рр., його населення перевищувало 60 000 осіб. За своїм населенням і добробутом, Воскополе було другим містом Балкан після Константинополя. Більшість населення тогочасного міста складали арумуни (валахи), що підтверджується аналізом прізвищ, зробленим у 1935 р. Також було багато грецьких торговців. За свідченням німецького історика Йоганна Тунманна, який у 1774 р. відвідав Воскополе і написав історію арумунів, кожна людина в місті розмовляла арумунською; багато хто розмовлял також і грецькою (мовою Візантійської імперії), яка використовувалася при складанні ділових контрактів. Наприкінці XVIII ст. місто розквітло завдяки торгівлі з Німеччиною, Венецією та Константинополем і мало багато мануфактур, близько 70 церков, банки, типографію (єдиною іншою типографією в Оттоманській Європі біла типографія в Стамбулі), та навіть університет (Грецька Академія або Hellênikon Frôntistêrion, заснована у 1744 р.). У Воскополе вирувало культурне життя: багато письменників друкували свої твори як грецькою (мовою мистецтва на Балканах), так і арумунською, яка використовувала грецьку абетку. У 1770 р. тут було надруковано перший словник чотирьох балканських мов — грецької, албанської, арумунської та болгарської). Напад оттоманів у 1769 р. був першим з низки нападів, які завершилися знищенням міста у 1788 р. військами Алі Паши. Мешканці, які вціліли, мусили тікати, більшість з них емігрувала до Фессалії та Македонії. Деякі представники ділової еліти переїхали до Австро-Угорщини, особливо до двох столиць — Відня та Будапешта, а також до Трансильванії, де згодом зіграли важливу роль у Національному відродженні Румунії. Воскополе так ніколи і не повернуло собі колишній статус. Його знову було зруйновано у 1916 р. під час Першої світової війни бандами албанських мародерів. Вцілілі будинки тричі знищувалися під час партизанської війни у Другій світовій війні: спершу італійськими військами, і двічі — силами албанських коллаборационістів з організації Balli Kombëtar. У старому місті лишилося лише 6 православних церков (одна з них у напівзруйнованому стані) та монастир. У 2002 р. вони були внесені Фондом Світових Пам'яток до реєстру 100 місць, що перебувають під загрозою. В наш час Воскополе — це лише маленьке гірське селище в албанському окрузі Корча. Згадки про втрачене місто Воскополе досі залишаються важливою частиною арумунської культури. Населення
Історичні пам'яткиУ Воскополе залишилися такі пам'ятки історії:
Література
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
