Кажані

Кажані Координати 41°03′55″ пн. ш. 21°08′50″ сх. д. Країна  Північна Македонія  Північна Македонія  Адмінодиниця Бітола  Висота центру 880 м  Населення 75 осіб (2002), 138 осіб (1948), 178 осіб (1953), 134 осіб (1961), 180 осіб (1971), 165 осіб (1981), 145 осіб (1991), 104 осіб (1994), 31 осіб (2021)  Часовий пояс CET і CEST  Телефонний код 047  Поштовий індекс 7314  Автомобільний код BT (Бітола) GeoNames 789534 OSM ↑2598354 ·R (Бітола) Кажані Кажані (Північна Македонія)  Кажані у Вікісховищі

Кажані (мак. Кажани) — село в общині Бітола, у Північній Македонії. Село розташовано в долині на північних схилах гірського масиву Пелістер, на висоті близько 860—880 м над рівнем моря. Відстань до адміністративного центру общини Бітоли складає 16 км, повз село йде автодорога Бітола — Ресен. На сході межує з селом Цапарі, на півдні — з Маловіште.

Селом протікає річка Шемніца, на якій розташована гідрометеорологічна станція[1].

Село займає площу 7,7 км², з яких 3,64 км² орна земля, на ліси приходиться 3,15 км², а на пасовиська — 1,23 км². Населення переважно займається сільським господарством. Є поштове відділення, амбулаторія, магазин.[2] Також у селі є церква й кафе[3].

У 1928 поблизу села проводив археологічні розкопки сербський історик та археолог Нікола Вуліч^[en], який виявив там квадратну римську фортецю з баштами в кутах, що знаходилася поблизу давньоримської Егнатієвої дороги[4].

Село згадував у своєму репортажі співробітник американського посольства в Белграді в середині 1960-х років Чарлз Кеннеді^[en], як приклад найбільш глухого регіону країни[5] Існує також декілька записів албанських народних пісень, зібраних у Кажані 1951 року[6].

Пам'ятник Народно-визвольній армії Югославії

Населення

Станом на 1905 рік у Кажані мешкало 536 осіб, 1953 року — 178 (130 македонці, 45 турків, 1 серб, 2 інших)[3] За переписом 1961 року в селі мешкали 134 особи, а 1994 року — 104, з яких 73 македонці, 26 албанців, 5 турків[2]. За переписом 2002 року у селі було тільки 75 мешканців (59 македонців, 13 албанців, 2 турки; 59 — православні, 15 мусульман), а дослідження 2019 року виявило лише 60 осіб[3].

Примітки

1. Blinkov, I. (2017). NEW APPROACH ON ENVIRONMENTAL FLOW ASSESSMENT OF MOUNTAIN STREAMS IN THE REPUBLIC OF MACEDONIA. Contributions, Section of Natural, Mathematical and Biotechnical Sciences, 35(1).^[недоступне посилання]
2. Панов, Митко (1998). Енциклопедија на селата во Република Македонија (PDF) (македонски) . Скопје: Патрија. с. 143. Архів оригіналу (PDF) за 7 лютого 2022. Процитовано 17 декември 2016.(мак.)
3. Dimitrov, Nikola and Petrevska, Biljana and Terzić, Aleksandra (2019) Rural tourism in the space of NP «Pelister» case study: «Eight Pelister villages». Conference proceedings from the Second international scientific conference ISCTBL 2019. pp. 267—277. ISSN 978-608-244-693-6 [Архівовано 7 серпня 2021 у Wayback Machine.](англ.)
4. Ljubomirović, Irena (2018). The epigraphic and archeological work of Nikola Vulić on the territory of Macedonia. Зборник радова Филозофског факултета у Приштини. 48 (3): 249—257. doi:10.5937/ZRFFP48-18718. ISSN 0354-3293.(англ.)
5. United States. Department of State (1966). Department of State News Letter. Bureau of Administration. с. 11–. Архів оригіналу за 9 червня 2020. Процитовано 8 червня 2020.(англ.)
6. Milman Parry Collection [Архівовано 8 червня 2020 у Wayback Machine.]. Harvard University Library(англ.)

Джерела

• Панов, Митко (1998). Енциклопедија на селата во Република Македонија (PDF) (македонски) . Скопје: Патрија. с. 143. Архів оригіналу (PDF) за 7 лютого 2022. Процитовано 17 декември 2016.(мак.)