Малий Раковець
Ма́лий Ра́ковець — село в Білківській громаді Хустського району Закарпатської області України. Селом тече струмок Тодолиць. В селі Малий Раковець є 3 школи, 2 дошкільно-навчальні заклади. Село Малий Раковець розташоване за 18 км від районного центру, у сприятливих кліматичних умовах на півдні Закарпаття. Село межує з Хустським і Виноградівським районами, селами: Імстичево, Великий Раковець Поблизу села розташована гора Тупий — найвища вершина масиву Тупий (частина Вулканічного хребта) в Українських Карпатах.
Плитянка — колишнє село в Україні, в Закарпатській області. Обєднане з селом Малий Раковець рішенням облвиконкому Закарпатської області № 438 від 30.07.1962 Село Малий Раковець розкидано на семи пагорбах. На одному з них — присілок Плитянка. Він знаходиться майже за три кілометри від центру села. Розпуття, де розходяться три дороги, як іти у присілок Плитянки, відоме місцем збору босоркань та їхніх гулянь і злих діянь. Назва присілка «Плитянки» походить від слова «плыисти». Через Плитянки в давні часи були дороги, якими люди возили дрова «чморгом». При цьому ті «чморгаки» (дрова) часто «пливли», тобто втікали набік з дороги. Присілок " Плитянки " займає третю частину Малого Раківця і налічує 126 хат. До 1929 року на присілку «Плитянки» власної школи не було. Всі діти з Плитянок ходили до школи, яка знаходилася в центрі села. Історія школи як такої веде свій початок з 1934 року. З огляду на те, що контроль за освітою із боку сільської управи з центру був ослаблений та через значну віддаленість від центру було прийнято рішення початком 1934/1935 н.р. створити в Плитянках самостійну управу, як адміністративну так і педагогічну . НаселенняЗгідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2941 особа, з яких 1422 чоловіки та 1519 жінок.[1] За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 3072 особи.[2] ХрамиЦерква Покров Пресвятої Богородиці. 1887. Побудований греко-католиками бо ціле село було таким, але з приходом Радянської влади а точніше МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ відбирають церкві передають її Москалям.
У 1885 р. майстер Лях майстерно вкрив бляхою турню новозбудованої церкви, хоч до того не займався бляхарством. З приходом радянської влади місцевий греко-католицький священик Степан Верб'єшук був засуджений у 1948 р. на 10 р. каторги. Після чого радянська влада передала храм окупантам московського патріархату, які користуються церквою до цього часу. У 1991 р. Іван Андрішко розмалював церкву в інтер'єрі. МоваРозподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]
Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia