Лімбурзьке герцогство

Лімбурзьке герцогство валлон. Dutcheye do Limbork нім. Herzogtum Limburg
1065 – 1793
Прапор Герб
Лімбургу: історичні кордони на карті Лімбург (1350)
Столиця	Лімбург
Мови	валонська
Форма правління	монархія
Історія
• Засновано	1065
• Ліквідовано	1793
Населення
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лімбурзьке герцогство

Лі́мбурзьке ге́рцогство (валлон. Dutcheye do Limbork; нім. Herzogtum Limburg) — маленьке герцогство у Нижніх Землях, зі столицею у місті Лімбург, що існувало у у 1065—1794 роках. Охоплювало незначні терени сучасних Льєзької і Лімбурзької провінцій Бельгії.

Історія

Заснування

Лімбурзьке герцогство позначено цифрою 2

Утворене на землях Нижнього Лотаринзького герцогства Священної Римської імперії. 1288 року уклало унію із сусіднім Брабантським герцогством. 1430 року успадковане Бургундським герцогством, 1482 року — австрійськими Габсбургами, а 1556 року — іспанськими Габсбургами. 1648 року розділене між Священною Римською імперією і Республікою Об'єднаних провінцій Нідерландів. Входило до складу католицьких Південних Нідерландів. 1793 року ліквідоване французькими революційними військами.

Ліквідація

Навесні 1792 року війська революційної Франції вдерлися до Лімбурзького герцогства. На початку 1793 року, провівши попередній плебісцит, французи анексували його і включили до складу департаменту Урт. Французьку анексію легалізував Кампо-Формійський мир 1797 року. Після розгрому Наполеона в 1814 році, колишні департаменти Нижній Маас і Урт були об'єднані в провінцію Лімбург нового Об'єднаного королівства Нідерландів[1]. Ця провінція займала територію набагато більшу, ніж давнє Лімбурзьке герцогство і не завжди збігалася з нею (саме місто Лімбург виявився на території провінції Льєж).

Під час Бельгійської революції 1830 року, за винятком міст Маастрихт і Венло вся провінція виявилася в руках бельгійських повстанців. За Лондонською угодою 1830 року провінція був розділена на західну частину, що відійшла Бельгії, і східну, що відійшла Нідерландам. Щоб задовольнити Пруссію, яка втратила після Віденського конгресу (який передав Нідерландам території прусської частини колишнього Гелдернського герцогства) доступ до Маасу, нідерландська провінція Лімбург з 5 вересня 1839 року стала членом Німецького союзу під назвою «Лімбурзьке герцогство» — державне утворення, що перебувало в особистій унії з Нідерландським королівством. При цьому з нього були виключені міста Маастрихт і Венло, які залишилися поза Німецьким союзом, щоб чисельність населення не перевищила чисельності бельгійської провінції Люксембург (150 тисяч чоловік)[2].

Державний устрій

Герцоги

• 1221—1226: Валеран III
• 1790—1792: Леопольд II (імператор Священної Римської імперії)

Див. також

• Лімбурзьке герцогство (1839—1867)

Бібліографія

• Kupper, J. L. Limburg // Lexikon des Mittelalters. Band 5. München: Deutscher Taschenbuch-Verlag, 2003, S. 1986—1988.
• Poswick, G. Les Délices du Duché de Limbourg. Verviers: Plumhans, 1951.

Примітки

1. German Confederation | German history. Encyclopedia Britannica (англ.). Архів оригіналу за 3 квітня 2015. Процитовано 6 жовтня 2019.
2. Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою :0 не вказано текст

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лімбурзьке герцогство