Лутовинівка
Лутови́нівка — село в Україні, у Козельщинській селищній громаді Кременчуцького району Полтавської області. Населення становить 1870 осіб. До 2017 орган місцевого самоврядування — Лутовинівська сільська рада. ГеографіяСело Лутовинівка знаходиться на лівому березі річки Рудька, нижче за течією на відстані 2,5 км розташоване смт Козельщина, на протилежному березі — село Ганнівка. Через село проходить залізниця, станція Ганнівка. НаселенняМоваРозподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[1]:
ІсторіяУ середині XVIII ст. землі, де нині знаходиться с. Лутовинівка були даровані царицею Катериною ІІ надвірному раднику Федору Лутовинову за особливі заслуги перед державою. Саме тут він і оселився з родиною, прихопивши з собою родини кріпаків Блінових та Нерябових. У 1810 році він мав орні та сінокосні землі і кілька селянських хат, у тому числі і для охорони панського лісу. Село належало в цей час до Кобеляцького повіту Полтавської губернії. [2] Під час перепису населення 1859 року у селі було 43 двори та 327 жителів.[2] Село розвивалося, в основному, завдяки будівництву Харківсько-Миколаївської залізниці (тепер Південня) і станції Ганнівка, яка пролягла через землі поміщика Гана поруч з землями Лутовинова.[2] У 1899 з ст. Ганівка відправлено 450 тис. пудів ріних вантажів. Основну частину становив хліб (400 тис. пудів), який вивозився переважно до Миколаїва.[2] За переписом 1900 року у Лутовинівці Бригадирівської волості Кобеляцького повіту записана одна Лутовиніська сільська громада селян-власників; 100 дворів, 562 жителя.[2] На 1910 р. - 108 господарств, 651 житель. У 1910 р. відбувся перший випуск учнів Лутовинівської початкової школи.[2] Радянський режим проголошено в січні 1918 року.[2] Під час німецько-австрійської окупації і громаданської війни жителі Лутовинівки боролися в складі Бригадирівського загону партизан, яким керували член РСДРП з 1905 р. Я. Х. Чесак і блен більшовицьокї партії з 1917 р. О. Д. Батир.[2] У першій половині 1918 року село захопили григор'євці. 17 травня Лутовинівку та Ганнівку було визволено червоноармійськими загонами. Лутовинівські паризани в складі Полтавської повстанської бригади під командуванням Я. Р. Огія брали участь в боях проти денікінців.[2] З відновленням радянського режиму увійшла до складу Козельщинської сільради, з 7.ІІІ.1923р. - Бригадирівського району Кременчуцького округу.[2] На 7.ІХ.1923 - налічувалось 866 жителів, 17.ХІІ.1926 - 154 господарства 732 жителя.[2] У 1929 р. створено сільськогосподарську артіль "Червоний партизан", у 1931 р. Бригадирівську МТС яка до організації Хорішківської МТС (1936 р.) обслуговувала всі колгоспи району.[2] У 30-ті роки ула центром сільради, з 1933 року у складі Козельщинського району.[2] У період німецько-нацистської окупації (15.ІХ.1941 - 25.ІХ.1943) частина жителів села Лутовинівка входила до підпільної групи, яку очолював П. К. Сірик.[3] Гітлерівці вивезли на примусові роботи до Німеччини 88 юнаків та дівчат. Зруйнували та спалили будівлі колгоспу, школу, МТС, сінний пункт та "Заготзерно", залізничний вокзал, 25 хат і господарських будівель села.[2] У повоєнні роки у селі працював Лутовинівський комбінат хлібопродуктів. 12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 721-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області», село увійшло до складу Козельщинської селищної громади[4]. 19 липня 2020 року, в результаті адміністративно - територіальної реформи та ліквідації Козельщинського району, село увійшло до складу новоутвореного Кременчуцького району[5]. Економіка
Об'єкти соціальної сфери
Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia